«Дім для Дома» В. Амеліної: Історія про людей, собак і життя

Фото: Видавництво Старого Лева

Дім. Кожний по-різному реагує на це слово. Одні вимовляють його з теплом, інші — байдуже, чи навіть мрійливо, оскільки не мали ніколи власної оселі. Все-таки для більшості рідна домівка асоціюється з чимось хорошим, куди хочеться повертатися. А що дім означає для собак? Частково на це питання відповіла письменниця Вікторія Амеліна у романі «Дім для Дома».

Книга видана «Видавництвом Старого Лева». Якість хороша. Грубі орфографічні і пунктуаційні помилки в тексті відсутні, в чому заслуга авторки та редакторів. Для обкладинки взята ілюстрація львівського художника Петра Сметани. Показати місто Лева через мистецьку інтерпретацію — цікаве рішення. З першого погляду книга викликає інтерес — половину справи зроблено.

Амеліна Вікторія. «Дім для Дома». Роман — Львів: «Видавництво Старого Лева», 2017. — 384 с.

Вікторія Амеліна — львівська письменниця, яка ще кілька років назад не мала до літератури серйозного відношення. Десять років жінка працювала в сфері інформаційних технологій, поки не вирішила написати книгу. Дебют вдався. На черзі новий роман — «Дім для Дома».

Головний герой — пес Домінік. Скорочено Дом. Він же і оповідач. Цуценям собака потрапляє до чоловіка, котрого називає Господарем. Пес кумедно виглядає ззовні, має дефекти і не дуже вправно робить те, що йому наказують. Одним словом — пудель. Можливо, порода стала головною причиною, чому хазяїн віддав собаку донці.

Найголовніші події в житті Домініка починаються, коли він потрапляє до сім’ї Ціликів. Спочатку собаці не подобається ні відношення до нього, ні їжа. З кожним місяцем він чекає повернення Господаря, але вже потроху звикає до нової родини. Пес розуміє, що люди, з якими він мешкає, дивакуваті, але непогані. Де ж тоді знаходиться справжній дім: тут, у Львові, чи там, у Новерську? Над цим питанням головний герой довго розмірковує.

З ким Домінік розділяє дні, ночі та житлову площу:

  • Велика Ба. Так бабу Лілю назвав пес через її розміри. Бабуся мало говорить, але багато робить для своєї сім’ї.
  • Полковник. Колишній військовий льотчик. Чоловік Великої Ба.
  • Тамара. Старша дочка полковника і Великої Ба. Двічі розлучена. Любить випити.
  • Мама Оля. Рідна сестра Тамари. Також розлучена. Повна протилежність сестри, як по характеру, так і по світогляду.
  • Маша. Донька Тамари. «Важкий» підліток. Гарно малює. Мріє повернутися до Німеччини, де раніше жила з матір’ю та вітчимом.
  • Маруся. Дочка Мами Олі. Найменша за віком та найбільш життєрадісна з усіх Ціликів. Мріє вивчати літературу і повернути зір.

Персонажі, зазначені вище, перераховані не просто так. Це герої, навколо яких Домінік побудує власний світ і відкриє для себе багато нового. При цьому пес ніколи не залишатиме роздумів про дім. Рідна домівка якраз і є головною темою твору. Письменниця через протагоніста наголошує на тому, що людині не обов’язково має бути добре тільки там, звідки вона родом. Дім — поняття відносне. Авторка пропонує читачам подумати над цим.

Плюси

Головний герой. Читати про життя звичайних людей не так уже й цікаво, якщо все описує один із членів сім’ї. Інша справа — коли це робить собака. Домінік у Ціликів як сторонній спостерігач, тому може об’єктивно оцінити різні ситуації.

Львів 90-х років. Для молодих читачів це нагода побачити місто Лева таким, яким воно було за часів перебудови. Без прикрас. Однак це не псує урбаністичну романтику.

Гумор. Головний герой — пес. Він думає по-собачому і багато чого робить, керуючись інстинктами. Місцями це виглядає по-хорошому кумедно.

Книга трохи складна в декількох аспектах. В ній мало діалогів, що може не сподобатись читачам. Переважає меланхолічний настрій. Багато філософії — це також не всім до вподоби. З іншої сторони, письменниця розкрила кожного персонажа як особистість, в яких реальні люди можуть впізнати себе.

У романі не дуже динамічний сюжет. Він, власне, взагалі відсутній. «Дім для Дома» — це історія без початку і кінця. На Ціликах світ не зійшовся клином, але Домінік потрапив саме до них, тому на прикладі родини колишнього військового і оцінює людей. В книзі можна зустріти і посилання до минулих вітчизняних подій, наприклад, Помаранчевої революції, яка вже стала історією України.

Завдання авторки полягало не в тому, щоб змусити людей любити рідну домівку.

Вона лише запропонувала читачам подумати над тим, де у кожного із нас розташований теплий, затишний дім: на вулиці, проспекті, бульварі, чи, може, в серці. «Дім для Дома» — це спокійний, трохи сумний але правдивий роман. Письменниця чудово розкрила особистість кожної людини і показала, наскільки ми різні та в той же час — однакові. З твердженнями героїв чи пса можна не погоджуватися, бо кожен має право на свою думку. Однак замислитись тут є над чим.

Сергій Завалко

Купити книгу «Дім для Дома»