Між двох вогнів: Огляд нової книги Світлани Талан

Новий роман письменниці Світлани Талан цілком виправдовує свою назву — «Ракурс», оскільки пропонує читачеві поглянути на події весни 2014 – осені 2015 в Луганську та Донецьку з іншого ракурсу, під дещо іншим кутом зору.

Зазначу, що деякі епізоди книги видалися мені важкими та, іноді, гнітючими… Персонажі книги опинилися між двох вогнів, у пекельному вирі війни, і щомиті вони мають робити власний свідомий вибір, кожен з них прагне кращого життя на своїй рідній землі, подолання корупції, свавілля чиновників, щиро прагне захищати свою землю від ворога. Однак, не все так однозначно у цьому гостросоціальному, актуальному романі про реальні долі та життєві обставини людей, які по-різному сприймають, трактують та оцінюють війну на українському Донбасі.

Еліна, мати двох дівчаток, бачить своє майбутнє в Україні, і заради цього ризикує життям у лавах легендарного добровольчого батальйону «Айдар».

Євген підтримав «референдум» про «федералізацію», щиро вірить у майбутнє «ЛНР», а друзі Євгена, Юрко та Антон, мають відверто проросійську позицію. Ось на цьому тлі розвивається ціла низка драматичних подій, реальних життєвих історій, де присутнє кохання до нестями, втрата найближчого друга, коханої дівчини, розчарування, безнадія, безмежна любов до України, прагнення свободи та розуміння того, що щастя у простих речах: мирному небі над головою, турботі про рідних, можливості відчути доторк до струн улюбленої скрипки, можливості спокійно ходити на роботу, просто пити чай на кухні власної квартири, не здригаючись щохвилини від потужних обстрілів.

Читач сповна відчує весь драматизм, дізнається про те, чому ж так важко, повільно та якою ціною вдається визволяти воїнів ЗСУ з полону противника, і як люди на окупованих територіях все ж починають розуміти, що помилися, підтримавши «референдум» під дулами автоматів.

Ще однією темою роману є розчарування молодих захисників «ЛНР», до яких російські військовослужбовці ставляться як до порожнього місця, і почуваються господарями на окупованій українській території.

Письменниця на основі реальних життєвих історій доводить, що найстрашнішою є не лише війна там, на передовій, де запах смерті, пороху, втрати, де побратим, з яким ти щойно ділив останній шматок хліба, останній патрон, вже за мить підкошений підступною кулею снайпера, а байдужість…. Байдужість тих чиновників, хто у тилу не бажає докласти належних зусиль, аби гідно провести в останню путь тих Героїв України, які поклали своє життя у Іловайському котлі та інших гарячих точках неоголошеної війни.

Незважаючи на те, що на сторінках книги багато болю, фінальні епізоди є свідченням того, що за умови щирого бажання звернути з хибного шляху, визнати власні помилки, надія на краще, світліше майбутнє з`являється у кожного, хто прагне змінитися сам та змінити суспільство навколо себе.

Цікавим літературним засобом є вкраплення в текст роману притч Бруно Фереро про «хвилини щастя» та «умовність людського бачення» у авторському переказі Світлани Талан.

Таким чином шановна авторка підкреслює важливість цінностей, яких так часто воліємо не помічати, або помічаємо тоді, коли вже надто пізно. А речі чи події часто не є такими, якими постають з першого погляду.

Важливість роману «Ракурс» полягає у тому, що спонукає читача до відродження національної свідомості, заохочує до пізнання та осмислення суперечливих сторінок історії України, задля того, щоб осягнути уроки минулих поразок та перемог, стати на шлях поступу до вільного, незалежного, європейського майбутнього.

Ігор Зіньчук