Пристрасті по Сандомиру

*Зиґмунт Мілошевський. Зерно правди : роман / пер. з польської Божени Антоняк. – Л. : Урбіно, 2013. – 384 с.

Попри розмови про криміногенність великих міст, найкраще і найефектніше місце для злочину – це провінційне містечко, де всі знають один одного. Отож, якщо завирують пристрасті, то швидко їх не вгамуєш. Може тому польський письменник Зігмунт Мілошевський створив роман, в якому тихе місто Сандомир постає чималим апологетом зла. Так, саме так. Мальовничий Сандомир, розташований на березі Вісли, має власні таємниці, які розкриються не кожному, хіба що комусь дуже розумному і спритному. На цю роль автор призначив сорокарічного прокурора Теодора Шацького. Він приїхав з Варшави і вже встиг занудьгувати у провінції, але перший труп досить швидко пробудив його від сну. Чималу увагу в романі приділено Шацькому. Рефлексуючий чоловік, що хвилюється через розлучення, батьківство, вік та безліч інших речей, раптово опиняється у ситуації, коли все це має відійти на другий план. Але не все так просто. Тож, незважаючи на заклопотаність вбивствами у Сандомирі, Теодор Шацький встигає упадати за жінками та допитувати мешканців Сандомиру, які звичайно нічого не чули, нічого не бачили, і навряд чи найближчим часом зможуть допомогти слідству. Або зараз, або ніколи.

 

Шацькому в цьому випадку доводиться керуватися двома аксіомами: півправди — то ціла брехня» і «в кожній плітці є зерно правди». Але навіть аналіз сандомирських пліток – важка справа, бо містечко живе за своїми законами і не полюбляє втручань колишнього мешканця Варшави. Пікантність ситуації додає натяк на ритуальне вбивство і згодом на події у післявоєнній Польщі. Автору майстерно вдається оповідати читачеві про моменти минулого, які досі хвилюють суспільство. Історична пам’ять, забобони, давні образи… «Прокуророві Теодору Шацькому здавалося, що він опинився в альтернативній дійсності. Дійсності, яка досі здавалася йому давно забутою й облудною, укритою трупами колишніх демонів. Що ж, досить було зиркнути в щілину, щоб переконатися, що жодні демони не вмерли, а тільки собі заснули, та й сон цей був навдивовижу чуйним. І тепер вони радісно метляють усіма своїми демонічними хвостиками».

 

Але що з цим робити, якщо ці демони оселилися в душах сандомирян і досить комфортно себе почувають? Хочеться, звичайно, домислити, що Теодор Шацький перетвориться на справжнього супергероя, який позбавить людей смутку, заздрощів, пліткарства та інших «приємних» якостей, коли нарешті розпутає клубок причин та слідств. Однак дива не станеться, чарівна недосконалість реальності буде такою ж звичною, як і раніше. Сандомир й далі житиме своїм життям, до наступного пасіонарного вибуху.

Катерина Холод

Придбати книгу Зиґмунта Мілошевського «Зерно правди»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.