Де ти ховаєшся ─ розумна книго?

Студенти і аспіранти, співробітники вишів та НДІ, маститі доктори наук та залякані ВАКом кандидати – всі вони добре знайомі продавцям книжкових магазинів та розкладок завдяки незмінним питанням: „Є? А чому немає? А коли буде?” Рано чи пізно у кожного, хто належить до перерахованих категорій, виникає потреба скористатися книжкою, яку в бібліотеці не знайдеш. А як і знайдеш – то черга за нею вже розтягнулася на кілька місяців… Та попри все українська наука не стоїть на місці, й на доказ цього з такою-сякою регулярністю випускає в світ наукові видання. Тиражі, ясна річ, невеликі, але ж і вони десь мають діватися: навіть півтисячі книжок не так просто роздати по знайомих. То де ж ховається від потенційних покупців українська Liber Sapiens, тобто наукова книжка?

Смерть Планети

Давайте трохи поностальгуємо і пригадаємо радянські часи, коли питання „Де придбати наукові видання?” могло видатися дивним і навіть підозрілим. Як це ─ де? У киян були „Знання”, „Планета”, кілька „Академкниг”, „Наукова думка”. В обласних центрах царювали «Технічна книга», „Наука”, «Освіта», «Букініст», «Сільгоспкнига», «Дружба», «Сучасник», «Славутич», «Легенда», «Прометей». А кожному районному центрі обов’язково знаходилася велика книгарня з лаконічно-промовистою назвою „Книга” або „Книги” (мабуть, в залежності від асортименту). Сумну історію колишньої книгорозповсюджувальної мережі знають усі: спочатку книжки ставили щільніше з метою додати завжди потрібних населенню канцтоварів, потому до них долучалися іграшки, трохи косметики, побутова хімія, китайська галантерея… Друковане слово забилося куточок, чекаючи на кращі часи. Поки що не дочекалося.
Київ та Львів трималися до останнього, проте наступ байдужого до розумових харчів капіталізму залишає книжковим крамницям невеликі шанси. На заквецяних білою фарбою вікнах „Планети” виведено слово „ремонт”, решта ж книгарень на Хрещатику поналіплювали на вітрини хрестики з червоного скотчу: чи то увагу на себе звертають, чи то вже хрест на собі поставили. Завдяки втручанню письменників, діячів шоу-бізнесу (вони теж уміють читати!) та політиків „Знання” відстояли (хто не знає адреси ─ Хрещатик, 44─А). Чи надовго – не знає ніхто. Зате збільшилася кількість покупців у „Науковій думці”, що на Європейській площі (вул. М. Грушевського, 4) та в „Академкнизі” (вул. Б. Хмельницького, 42). А ще книжковий супермаркет „Орфей” (що на проспекті Московському, 6, теж у Києві) взявся розповсюджувати українські наукові видання. Тримаємо кулаки, щоб до його ініціативи долучилися й решта донцова-ролінґ-перумов-маркетів.

 

Мир! Дружба! Інтернет!

Переваги електронного магазину, який не потребує продавців та оренди більш-менш пристойного приміщення, а вимагає лише гуртовні та адміністратора сайту, українські видавництва оцінили вже давно. Спільним проектом стала мережева книгарня «Книгоноша» vsiknygy.com.ua/kn.shtml – нас цікавлять розділи „Підручники та посібники” та „Фахові видання”. Різноманіттям запропонованої літератури порадують розрекламований „Бамбук” на bambook.com та менш відома книгарня „Є” на book-ye.com. А от „Книгарня видавців” – knygarnia.com.ua – серед жахів, детективів та гумору місця для наукових чи хоча б науково-популярних видань не знайшла. Окремо проживають видавництва „К.І.С” – books.dovidka.com.ua, „Знання” – znannia.com.ua, дещо можна знайти у „ВНТЛ-класиці” – vd.litech.net. Для тих, хто не довіряє віртуальним продажам (а таких досить багато, особливо серед старшого покоління), на сайтах видавництв розміщено інформацію про те, які книгарні України пропонують покупцям їхній асортимент, причому у списку представлений не лише Київ.
Найкраще, як завжди, живеться комп’ютерникам – окрім того, що книжки з програмування, web-дизайну та ІТ-технологій представлені у кожному книжковому магазині (попит+висока вартість), до їхніх послуг ресурси books.lviv.ua, diamail.com.ua, tk.com.ua. От тільки книжок такої тематики українською мовою практично немає ні у мережі, ні в реалі, але то вже не з вини книгарень.

 

Місця треба знати

Було би дивно, якби „розумна” книга обмежила своє існування книгарнями державного підпорядкування та всесвітньою мережею. Книжкові ринки на кшталт київської Петрівки, можливо, не найзручніші, але почасти найнадійніші варіанти у плані пошуку свіженьких наукових, науково-популярних та навчальних видань. До того ж, вони складають конкуренцію книжковим магазинам не лише у столиці, а й в інших культурних та освітянських осередках. Незаперечна перевага – можливість „замовити” необхідну книгу – якщо дві-три групи студентів щодня протягом тижня запитуватимуть про одне й те саме видання, воно неодмінно поповнить асортимент книжкових рядів. А ще такі напівстихійні ринки від літератури приваблюють нас вузькоспеціалізованими розкладками, де завжди можна знайти найсвіжіше і найнеобхідніше. Недорого.
Але не варто з забувати про те, що Магомет також інколи ходить до гори. У нашому випадку – кіоски із науковими та навчальними виданнями частенько розташовані на території інститутів та університетів. У таких міні-книгареньках можна знайти надзвичайно рідкісні опуси викладачів, видані коштом вишу, та й бабця-кульбабка не здивується почувши про „Генологічні аспекти казкотворчості Івана Франка” або „Математичне та комп’ютерне моделювання процесів оптимізації центрування електричних мереж”.
Якщо зазирнути за лаштунки, тобто до відділів розповсюдження українських видавництв, виявиться, що їхній список повністю збігається із нашим. От тільки на практиці українська „розумна” книга представлена не те щоб скромно – дуже-дуже скромно. А це значить, справа за вами – створюйте попит, не соромтеся щодня запитувати про останню монографію пана NN із Інституту надтвердих матеріалів, і ваш попит таки створить кращу пропозицію.

Оксана Білик.