Династія безголових

Андрій Кокотюха Легенда про безголового. – К.: Нора-Друк, 2007. – 284 с.

Виявляється, давня американська нечисть не тільки не дала загинути своєму родові, але й нескромно перебирається на євразійський континент, ─ власне, на землі нашої батьківщини. Так-так, незнані нащадки легендарного привиду Сонної Лощини і майнрідівського вершника без голови з легкої руки Андрія Кокотюхи провадять криваву діяльність на Поділлі, прикриваючись легендою про такого ж безголового, однак цього разу польського за походженням і українського за проживанням, привиду.

Знайомтеся ─ примара пана Вітольда Ржеутського, польського шляхтича, який помер кількасот років тому. Він мордував українських кріпаків (а надто ─ вродливих молодих кріпачок) кидаючи їх на страшну смерть до підземного лабіринту, за що був позбавлений голови збуреними народними месниками. За легендою, кровожерливий шляхтич не заспокоївся й після смерті та повернувся примарою в наші часи, ставши “спеціалістом” із серійних вбивств: систематично підкидає подільській міліції безголових жертв. На щастя, не кожен захисник закону повірить в існування династії безголових привидів. А отже, доведеться шукати винуватця з плоті й крові…
Андрій Кокотюха запрошує бажаючих приєднатися до цих пошуків на сторінках свого нового роману “Легенда про безголового”. Цікаво, що книга дуже привабила українських кіношників ─ вони запланували екранізувати твір, ще коли той перебував у стадії рукопису. Що ж так привабило режисерів та продюсерів у цьому романі? Безпомилково вигідний для фільмів жанр ─ детективний трилер? Можливо. Тим паче, що Андрій Кокотюха вирішив уприснути до книги ще більше адреналіну і додав до неї елементи готичного роману та альтернативної “чорнухи” ─ трупів побільше, антураж яскравіший (з усілякими там старовинними підземеллями та з колоритом української периферії). Плюс гострі повороти сюжету. Плюс кілька сімейних таємниць, які завжди вилазять боком головним героям.
До речі, про головну героїню. Деякі з нас можуть впізнати в ній ─ київському адвокаті Ларисі Гайдук (яка за сюжетом приїхала на Поділля до подруги, аби перепочити від складнощів сімейного життя, і раптом потрапила у вир кривавих подій) ─ іншу, цілком реальну Ларису. Ларису Денисенко, котра, як відомо, крім письменництва, займається й адвокатською справою. Впізнають і не помиляться, бо, як зізнався сам автор, пані Денисенко дійсно стала прототипом головної героїні трилера. Очевидно, саме ця неординарна жінка надихнула Кокотюху дослідити психіку протилежної статі й уперше написати роман від жіночого імені. Щоправда, автор шмагає цю саму психіку зовсім не по-дитячому, кидаючи героїню до рук то одного, то іншого маніяка. Та незважаючи на це, роман вийшов доволі переконливим.
Тож усіх шанувальників містичних трилерів припрошуємо до читання. А ті, хто надає перевагу кіно, поки що мають трохи почекати ─ фільм за “Легендою про безголового” вийде на екрани ближче до Нового року.

Антоніна Окініна.