«Дерев’яні» маршрути

44 дерев’яні храми Львівщини. – К.: Грані-Т, 2008. – 120 с













Літо – час відпусток і мандрівок. Тож не марнуйте часу, беріть ноги  в руки – і в дорогу! Тим більше, коли до цього заохочує така чудова книжка, про яку тільки мріялося.

 

«Сорок чотири деревяні храми Львівщини» – так називається один із  путівників серії, заснованої видавництвом «Грані-Т». Загалом, це перший  путівник на наших теренах, присвячений памяткам саме деревяної архітектури, якщо не брати до уваги видання наукового плану.

 

Докладно розписані маршрути в п’яти напрямках дають можливість вибору, тобто орієнтують зокрема у часі, який збираєтеся запланувати на подорож: околиці Львова; через Жовківщину до Потелича; на Дрогобиччину та Сколівщину; на береги західного Бугу й Бродівщину; до верхів’я Дністра. А поки – в дорогу, адже сама віртуальна мандрівка сторінками путівника  сповнена відкриттів. Це жвава оповідь не просто про «об’єкти», бо ж, як вважає авторка Олена Крушинська, дерев’яні храми – це живі істоти: вони страждають, коли люди занедбують їх або варварськи «реставрують», вони ж за певних умов мають здатність самооновлюватися. Деревина – унікальний матеріал, який не диктує, а пропонує надзвичайно цікаві можливості зокрема для сакральної архітектури. Водночас це не такий тривкий матеріал, як цегла або камінь, тому увага до таких памяток має бути винятковою. Останнім часом побільшало випадків загоряння церков, а обшивання старовинних храмів бляхою, пластиковою «вагонкою» та обмуровування фактично знищують їх.

 

Авторка не просто сама пройшла пропонованими шляхами, а й створила Інтернет-портал  Derev.org.ua та фотокаталог пам’яток дерев’яної архітектури «Дерев’яні храми України», виборовши грант Президента України для обдарованої молоді.

 

Олена Крушинська в своєму путівнику намагалася не обминути жодного туристично привабливого дерев’яного храму Львівщини. Передусім авторку приваблюють ті, що зберегли автентику: серед них зокрема середньовічні дрогобицькі церкви, а також маловідомі польські дерев’яні костелики ХХ ст., нині, на жаль, занедбані. Авторка наголошує: чимало шедеврів, які не мають аналогів у світі, збереглися саме на Львівщині. Важливо, що не забуто подати вдалі приклади дбайливого ставлення релігійних громад до професійної реставрації храмів, що є добрим прикладом для наслідування. Мимоволі пригадуються бачені дерев’яні церкви у Норвегії першої половини  ХІ-ХІІ століть: фантастична збереженість і доглянутість вражає.

           

Путівник «44 деревяні храми Львівщини» написано не просто зі знанням справи, а й любовно висвітлено деталі: чи то стосуються  вони унікального стінопису (як-от знаменитий розпис у церкві Потелича), чи вписаності будови в довкілля. Загалом же, зазначила Олена Крушинська, вона не перестає дивуватися, як із одного й того самого матеріалу в рамках канонічної планувальної схеми, в межах варіацій тризрубної або хрещатої церкви, на території України могло виникнути таке різноманіття дерев’яних храмів.

 

Отож, обираймо цілу в’язку маршрутів – і в дорогу!

Людмила Таран

  • Смысл есть, ток куда.

  • мда , можно зделать маленький сборник