Хлопець зі шрамом — the end

Джоан Ролінґ Гаррі Поттер і смертельні реліквії. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2007. — 640 с.

Ми чекали-чекали, чекали-чекали і нарешті дочекалися! Ось уже кілька тижнів у всіх книгарнях, які себе поважають, можна придбати сьому (і, як раніше обіцяла авторка, останню) книгу про пригоди славнозвісного хлопця зі шрамом — Гаррі Поттера — в українському перекладі.Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і цього разу постаралося на славу: яскрава обкладинка Владислава Єрка, попри яку не зможе пройти не те що жодна дитина, але й більшість дорослих, якісний папір, чіткий красивий шрифт. Ну, одним словом, читати – не начитатися.
Перекладач, як і раніше, Віктор Морозов. Тобто якість перекладу, відредагованого Олексою Негребецьким та Іваном Малковичем, є класично високою. Тим, хто байдужий до сюжетної лінії як такої, натомість уміє цінувати добре перекладені тексти, раджу почитати книгу хоча б задля того, щоб оцінити майстерність перекладача.

А от щодо самого тексту, тут уже варто зупинитися більш детально. Думаю, всі поттеромани помітили, що з кожним томом сюжет ставав усе похмурішим та зловіснішим. Маленькі чарівники виростали, змінювалося коло проблем, які вони мали вирішували. Власне, якщо у перших книгах першим і єдиним важливим почуттям була дружба, то в сьомому томі герої частіше думають про кохання, воно навіть на перебіг дружніх стосунків впливає. Отак епопея про Гаррі Поттера з дитячої казочки стала підлітковим серіалом.
Звісно, на якість оповіді це не вплинуло. Джоан Ролінґ змінила основну цільову аудиторію (або аудиторія виросла разом із Гаррі), та не зрадила своєму яскравому емоційному стилю викладу, не втратила звичку чесно розповідати про своїх далеко не у всіх душевних порухах позитивних героїв. Вона відверто розказує про вагання кращого друга Гаррі Рона, про те, як він на час залишає друзів через власні примхи. Такий виклад матеріалу робить книгу радше психологічним романом, ніж дитячою казочкою. Та від цього вона тільки виграє.
Усі читачі, які роками спостерігали за розвитком подій, із нетерпінням чекали: чи збудуться страшні пророцтва про загибель головного героя в останній книзі? Усім відомо, що широкий розголос викликали ідеї, ніби загине хтось із його близьких друзів. Розкривати секрети сюжетної лінії не буду, та скажу, що мені особисто хотілося більш незвичного закінчення. Можливо, я була налаштована на нього через попередні похмурі та досить криваві томи (у шостій книзі, наприклад, авторка вбила одного з улюблених героїв усіх читачів — професора Дамблдора).
Пригнітило ще одне — останній розділ. Я розумію, що закінчити все недомовленим не є стандартним для дитячої казки, та всі давно вже перестали сприймати поттеріану як дитячі тексти. Тож нова книга  стала справжнім ударом для мого естетичного смаку, вихованого (у випадку читання Гаррі Поттера принаймні) одвічно неочікуваними закінченнями.
Та й це не привід розчаровуватися. Бо, як не крути, а перечитувати сьомий том Гаррі Поттера довгими зимовими вечорами захочеться так само, як і попередніх шість.

Альбіна Маляр.

  • olvia

    Читала дослівний переклад, враження не з кращих:

    написано не майстерно навіть цей том, яскраво помітні не стиковки у смислі, напирання на щасливий випадок, Епілог краще було-б взагалі вирізати з любого перекладу.

    А так дуже цікаво, взагалі відірватися часом не могла 🙂