Читання на валізі

500 чарівних куточків України, які варто відвідати / Укл. Лагунова Т. І., Кашуба Ю. В. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. – 416 с.

Виявляється, щоб потрапити до Венеції або Великого каньйону, не обов’язково мати закордонний паспорт. І навіть більше того ─  можна не виїжджати за межі України. Ні-ні, я не буду пропонувати вмикати канал Discovery. Все, що потрібно ─ це відкрити книжку «500 чарівних куточків України, які варто відвідати» та дізнатися правильний маршрут. Отакої! Як бачите, рідна земля давно розжилася і на власну «українську Венецію», і на Великий каньйон (щоправда, Кримський, а не Колорадський), і на інші 498 чарівні куточки. Й усі вони вільні для відвідування!

 

Ще вагаєтеся? Можливо, не любите подорожувати з групою, а потім ходити хвостиком за екскурсоводом, який атакує мозок нескінченною кількістю дат та імен? Якраз про це не турбуйтеся ─ із книгою «500 чарівних куточків…» можна спокійно їхати в мандрівку “своїм ходом” без ризику втратити історичний фактаж. Позаяк автори видання подають необхідні довідки про кожне визначне місце України, причому такими порціями, які наша пам’ять здатна перетравити. До того ж, особливу увагу в книзі приділили розшифровці власних назв ─ саме тому моментові, який так полюбляють туристи. Тож навіть після поверхневого читання ви зможете авторитетно заявляти, що Бахчисарай назвали «Бахчисараєм» не для того, аби пореготати, а тому, що татари «сараями» називають палаци.

 

Не турбуйтеся і про те, що можете «протуристити» якісь програмні історичні пам’ятки: після опису кожного чарівного куточка наводиться їх перелік ─ із датами створення (що дуже корисно, якщо ви прагнете відвідати тільки найбільш старовинні), а також із адресами та примітками (аби ви, наприклад, не їхали за сотні кілометрів подивитися, як працює старий млин, якщо він давно вже не працює).

 

Для фанатів музеїв наводиться також перелік адрес цих закладів. Однак потрібно застерегти любителів мандрівок ─ не скрізь, на жаль, подано графік роботи музеїв, не всюди вказані й телефони. Певно, для компенсації цього недоліку упорядники путівника подбали про перелік готелів. Тож якщо не вгадаєте із розкладом роботи якогось музею в далекому місті, то принаймні не ризикуєте залишитися ночувати просто неба.

 

Приємно і те, що видання зручне для користування. Вам не доведеться довго вивчати цю книгу, аби знайти потрібний чарівний куточок. Всі визначні місця згруповано по областях, а для швидкого пошуку потрібного місця можна скористатися покажчиком населених пунктів.

 

На закінчення згадаємо про маленький ляп. Хоча в бібліографічному описі упорядники стверджують, що книга з ілюстраціями, раджу вам дуже на це не покладатися. На слово «ілюстрація» сильно затемнені чорно-білі репродукції розміром 4 на 5 см претендують хіба із великою натяжкою. Хоча, знаєте… Можливо, щось у цьому і є. Принаймні, вдивляючись у ці темні плями фотографій, так і кортить схопити фотоапарат і поїхати в мандрівку, щоб перевірити особисто ─ а чи варто відвідати?

 

Антоніна Окініна