Ліга баобабовинищувачів

Антуан де Сент-Екзюпері Маленький принц. – Львів: Кальварія, 2007. – 98 с.

«Маленького принца» вже звично називають казочкою для академіків. Але є щось у цій невеличкій книжечці, що змушує активно “поворушити” не лише мізками, а й серцем. Можливо, тому «Маленький принц», якого переклали щонайменше 160-ма мовами світу, захоплює всіх: дітей, підлітків і дорослих (останніх, до речі, автор до читання не запрошував). Після прочитання цієї книжки хочеться корчувати баобаби, відповідати за тих, кого приручаєш, і чути, як сміються зорі. А головне ─ хочеться забути про цифри, які так полюбляють дорослі, й запитати подругу замість: «То скільки твоєму років? Скільки він заробляє? Який номер машини?» – про щось на кшталт: «То якого там кольору очі в твого хлопця?» (ну, і отримати за це тяжкенького «ревнивого» стусана).
Але, поза жартами, унікальність «Маленького принца» не тільки в тому, що він глибоко вгризається в свідомість. Книжка Антуана де Сент-Екзюпері давно вже перетворилася на сакральну історію, яка передається з покоління в покоління , зазнаючи мінімальних змін. І сам Маленький Принц, і його Квітка, його планета, його баобаби, і так далі за списком ─ усі ці образи замкнені в просторі однієї книги, вони лишаються незмінними, як лишається незмінним дизайн обкладинок усіх ліцензійних видань (незалежно від континенту, мови і часу видання). І в цьому є сенс, бо в такий спосіб простіше передати світ, створений автором ─ як через слова, так і через ілюстрації, які він виконав власноруч. Без ілюстрацій «Маленького принца» взагалі важко уявити, оскільки автор дуже часто посилається на них у тексті. Іноді він навіть пояснює, чому малюнок виглядає саме так, а не інакше.
Українською “Маленький принц” побачив світ 2005 року у видавництві “Кальварія”. Книга повністю відповідала тому єдиному виданню, яке вийшло друком за життя автора (зрозуміло, за винятком мови твору). Перевидання 2007-го (того ж видавництва) ─ його точна копія, хіба що обкладинка стала твердою. Тож тепер ми можемо читати цю книгу в її, так би мовити, канонічному варіанті.
Затятих «принцелюбів», які вже раніше були знайомі з російським варіантом книги, може дещо здивувати український переклад. Наприклад, ім’я «рози» змінилося на ім’я «квітки» однак, що цікаво, саме це є точним перекладом із французької. Виявляється, російські перекладачі пішли на такі лінгвістичні хитрощі, аби зберегти в російській версії жіночий рід слова «la flеur» (погодьтеся, Принц, закоханий в “цветок”, сприймався б не зовсім адекватно). Загалом скажемо, що переклад таких алегоричних творів, де за кожним образом ховається певний символ ─ справа, дійсно, не з легких. Без глибинного проникнення в світ знаків і натяків здійснити переклад неможливо. В такому випадку залишається певна доля сумніву: а чи дійсно перекладач уловив саме те, що прагнув сказати автор?
Розгадувати загадку де Сент-Екзюпері лишається читачам. Тож не будемо нехтувати можливістю вкотре приєднатися до ліги баобабовинищувачів.

Антоніна Окініна.