Спитайте у класиків

Шарлотта Бронте. Джен Ейр. — Х.: Фоліо, 2004. — 480 с. Емілі Бронте. Грозовий перевал. — Х.: Фоліо, 2006. — 320 с.

Презентувати твори сестер Бронте сучасному читачеві — справа водночас вдячна й нелегка. Романтична проза Емілі Бронте, соціально-психологічні розвідки Шарлотти чи вікторіанські романи Енн уже понад два століття мають своїх прихильників. Вони впевнено (хоча й не без боротьби) увійшли у Великий художній канон. Їх залюбки читають і перечитують предтавники найсучасніших напрямків літературної критики — від феміністичного до постколоніального.

 

Їхні герої (-ні) стають об’єктом ретельної уваги колег новітньої формації. Рік за роком збільшується кількість екранізацій і театральних постановок за творами Бронте. Ні, сучасний читач не потребує рекомендацій для знайомства з цією мелодраматичною прозою. А отже і нові видання романів Емілі та Шарлотти Бронте, надруковані «Фоліо» в серії «Рандеву» (що існує аж з 1997 року), не є видавничою чи літературною сенсацією, а радше — даниною художній класиці та запланованою зустріччю із старими знайомими.

 

Історія пристрастей (відповідно до «трикутника» вікторіан­­ської кла­сики: Едвард Рочестер — Джен Ейр — Джон Рід) і станов­лення особистості є темою найвідомішого роману Шарлотти Бронте, названого за іменем головної героїні. Ця багаторівнева, різнопланова розповідь закономірно стає об’єктом уваги «Фоліо»: туті чуттєва мелодрама, і соціальні замальовки, і класичний роман- виховання, і дидактичне мораліте. Ось тільки трохи дивує обране видавництвом «першоджерело». За таке береться «канонічний» переклад Петра Соколовського 1971 року, дубльований виданням 1987 року у «Дніпрі», який очевидно потребує доопрацювання з огляду і на недостатню динаміку мови, і на відновлення зроблених свого часу купюр у оригінальному тексті. Втім, недоліки обраного перекладу компенсує ґрунтовна й захоплива передмова відомого літературознавця Т. Н. Денисової. Вона є також авторкою лаконічних, але необхідних приміток (які дозволяють, окрім іншого, простежити багатий біблійний контекст «Джен Ейр»).

 

Світ «Грозового перевалу» Емілі Бронте двоїстий: є тут дві історії кохання, що їх розповідають два оповідачі; зіткнення доль двох родин, двох героїнь, двохгероїв — авторка створює світ як набір протилежностей, що повсякчас прагнуть поглинути одна одну, а натомість утворюють гармонію. Варто відзначити оригінальний переклад Д. О. Радієнко та передмову Ольги Бандровської, яка подає необхідну інформацію про літературну історію відомого роману: від прохолодного ставлення сучасників до палкого вшанування модерністів і пильної уваги феміністок.

 

Перевидання класичних творів — крок цілком прагматичний; але разом із тим він потребує додаткової уваги видавця до необхідних дрібниць (ненав’язливого художнього оформлення чи оптимального об’єму приміток «для пересічного читача»). Щодо творів сестер Бронте (безперечно, популярних і на пострадянському просторі) — «Фоліо», здається, знайшло свою золоту середину.

 

Ганна УЛЮРА