Як Андрусяк став письменником

Іван Андрусяк про… – К.: Грані-Т, 2008. – 96 с. (Серія “Життя видатних дітей).

Україна має таланти. І це не чергова реклама ток-шоу на телебаченні. Цей факт підтверджує серія книг «Життя видатних дітей», створена видавництвом «Грані-Т». Із оповідок сучасних українських письменників ми дізнаємося про визначні постаті минулого і їхні перші кроки в пошуках «сродної праці».

 

 

Не погребував такою справою і сучасний український поет Іван Андрусяк, який вигадав, чи, можливо, згадав, дитячі пригоди видатних людей, що їх і не кожен дорослий знає.

 

Із життям і творчістю Шевченка, думаю, знайомі всі – і, здавалося б, що нового, а тим більш цікавого, можна про нього сказати. Андрусяк же розповідає історію про те, як поета сприйняли за нечисту силу. Малим він любив ховатися в печері, а люди, не знаючи про це, думали, що там живе якась нечисть, і обходили те місце десятою дорогою. Та, зрештою, це лише початок історії з життя малого Тараса…

 

Оповідка з дитинства Григорія Квітки-Основ’яненка в обробці Андрусяка звучить гармонійно, лірично, з дивним сном, дзвонами, шепотом, лоскотом, світлом і написана від імені самого Грицька. Вагання між шляхом воїна та ченця врешті-решт привели Квітку-Основ’яненка до того, що він обрав головною у своєму житті літературну творчість. А ще – став непоганим актором і громадським діячем.

 

Позаяк про Олексу Довбуша й так ніхто нічого не знає достеменно, то Андрусяк вирішив вигадати про нього ще одну легенду, чи то пак казку. Автентична гуцульська лексика (рідна авторові) створює ефект потрапляння у фільм Параджанова або безпосередньо в Карпати. А безстрашний Довбуш не лякається навіть тоді, коли зустрічається з дідьком.

 

Про героя Довбуша складено чимало легенд, а от про художника Ніла Хасевича їх не складали, бо він сам був живою легендою. Досвідчений, битий долею вояк УПА із псевдо «Бей-Зот» та життєрадісний хлопчик Ніл є однією й тією самою людиною, відомим художником, який залишить нам «Графіку в бункерах УПА».

 

Дмитро Туптало – чи не найулюбленіша особистість для Андрусяка. Автор із трепетом та сентиментальністю описує епізод із дитинства барокового поета та мислителя. Син сотника стає священиком, не виправдавши батькових сподівань тримати шаблю в руці. Але в кожного своє покликання, і з маленького Данилка згодом виросте блискучий проповідник і поет.

 

Автор не оминає нагоди стати на одну дошку з визначними українцями і розповідає також про знакову мить і з власного дитинства. Тож маленький Іван став письменником завдяки грозі та книжці без палітурки із притчами Франка. Мабуть, недаремно все стається в світі – адже тепер маємо чудове видання, яке відзначається ліричністю, релігійністю, експресивністю, майстерністю літературної обробки та жанровою розмаїтістю. У дорослих читачів книжка викличе бажання покопирсатися у своїх дитячих спогадах – аби виявити переламну мить, що засвідчить їхню обдарованість. А дітям заманеться зловити хвилю натхнення і, можливо, дійсно відкрити в собі особливі здібності.

 

Ілона Замоцна

  • Pahomy4

    при всій повазі – на жаль, нецікава рецензія, якась беземоційна, рівна, порожня

  • комар

    Це, видно, сам написав, або хтось із родичів.

  • Pahomy4

    ага 🙂 мабуть

  • Pupil

    Це сам Андрусяк на себе написав – він любить самомилування 🙂

  • Ольга

    Цікаво, а ті, хто коментували рецензію, книгу читали?