Цікаві культурні досліди

Зеді Сміт Білі зуби. – К.: Смолоскип, 2009. – 616 с.




Найвідоміший вихідець із британського колоніального простору, британець індійського походження Салман Рушді назвав «Білі зуби» «вибухонебезпечним» романом. Певна річ, він знав, про що говорив, – і не лише тому, що літературний дебют Зеді Сміт справді став значною мистецькою подією. Йдеться про книгу, яка точно і талановито описує речі, що можуть здатися вибухонебезпечними, – і що безумовно впливають і на наше з вами повсякдення також.

 

Від влади, від домінантної ролі, від зверхньої позиції відмовлятися дуже важко. «Білі зуби» Зеді Сміт – роман про те, як британці позбуваються своєї влади – фактичної і символічної, адже на вулицях Лондона дедалі частіше почали з’являтися вихідці з Індії, Ямайки та інших країн. Позбуватися расизму довелося швидко і явочним порядком. Адже через постійне повсякденне спілкування стало очевидним і відчутним те, що раніше лишалося на рівні логічних побудов і етичних нормативів: вихідці з колоній – такі самі люди, з такими самими бажаннями та проблемами… Такими, та не зовсім такими. «Білі зуби» – роман не про расизм і не про протистояння; не про мультикультурність і не про захист своєї культури «білими». Скоріше – це спроба зрозуміти «нових» британців. Нечаста за останні тридцять років спроба.

 

Цікавість до цього психологічного за суттю і дотепного за подачею роману – так само не може бути лише антропологічною. Власне, це лише дуже ефектна іллюстрація того, що всіма людьми керують одні й ті самі закони психології, а вже зовнішній культурний контекст лише активує ті чи інші вчинки. Сюжет книги не є лінійним, а на (мульти-)культурний пласт оповіді накладено ще й додаткові чинники – економічний, релігійний, політичний. Наші мультикультурні й англокультурні герої взаємодіють з іншими і самі потрапляють чи то до свідків Єгови, чи то до „зелених”; конфліктують із родичами та друзями; зраджують дружинам; та різним іншим чином „розважаються”.

 

З іншого боку, всі ми виховані на тому, щоб звертати увагу радше на відмінне, ніж на спільне. Тому історії від Зеді Сміт читаються легко і швидко. Та все ж буде помилкою звинуватити героїв роману у тому, що їхні проблеми мають коріння у специфіці їхньої культури. «Культурна ідентичність» ніколи не буває порожнім звуком, але виловити її роль важливо для тверезої та інтелектуально чесної оцінки того, що відбувається. Британські проблеми в Україні набагато менш актуальні – та все ж ми є маленькою частиною великого світу, і світ цей змінюється, і ми змінюємося разом із ним. Колишня метрополія Британія із розвитком глобалізації, сама того не усвідомлюючи, поставила на собі дослід, проміжні підсумки якого ми і бачимо у романі “Білі зуби”. Зрештою, цей роман утверджує мир і толерантність. І це – не найменша заслуга книги.

Ганна Гриценко