«Мобільним» малюкам рекомендовано

Всеволод Нестайко. Чарівні окуляри. — К.: Веселка; Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005. — 96 с.

Брати до рук свіжу повість письменника, на творах якого виріс сам, а можливо, і твої батьки, завжди трохи тривожно, аж боязко. Одразу згадуються трепетні хвилини, коли вже вночі, сховавшись під ковдрою, дочитував останні сторінки його нової книги, крадькома, потай від батьків, бо не міг заснути, не дізнавшись розв’язки.

 

Отож, я знову беру до рук книжку (нову книжку!) Всеволода Нестайка — повість «Чарівні окуляри» — твір письменника, який видавався мені мудрим сивобородим чарівником вже тоді, коли ще у другому класі розгорнула його «Країну Сонячних зайчиків». Перше почуття — заздрість: чому я вже доросла людина, і як усі мої ровесники, давно була змушена залишити прекрасне Царство Дитинства, а цей добродій так само вільно проживає в тій чарівній країні! Далі ж приходить острах: чи цей твір на рівні тих, якими захоплювалася я? Чи такий же добрий? Чи не зрадило перо (чи пак, нині слід казати клавіатура) майстра?

 

Шановні пані та панове, які в дитинстві захоплювалися «Пригодами у лісовій школі» та «Тореадорами з Васюківки»! Уповноважена вас заспокоїти: щойно написана повість гідна пера улюбленого Майстра.

 

І все ж таки Всеволод Нестайко початку ХХІ ст. відрізняється від Всеволода Нестайка початку шістдесятих років. Чи могло бути інакше, адже справжній митець ніколи не стоїть на місці. Так, із одного боку, татам і мамам, котрі пам’ятають, як самі читали «Пригоди журавлика» чи «Синього ведмедика» років 20‑30 тому, а тепер вирішили долучити власне чадо до творів Нестайка, буде дивно гортати повість, де у юних героїв є мобільні телефони, а добру частину дозвілля вони проводять за комп’ютерними іграми чи переглядом бойовиків по ТБ. Дивним видасться і «дипломат» з доларами, і Баба-Яга в темних окулярах з кулеметом та ще й на вертольоті. Зате юних читачів, яким, власне, було адресовано повість, навряд чи щось надто здивує, для них письменник Всеволод Нестайко буде «своїм», адже він говорить про їхні проблеми їхньою ж мовою.

 

Уся історія починається, дуже звичайно: «Мене звуть Вася. Але в класі всі називають мене Рудий Африканський Їжачок». А потім до Васі-Їжачка та Ромки (його друга та суперника у боротьбі за серце прекрасної однокласниці Рити) потрапляє скарб, якого прагнув би кожен малюк, — Чарівні Окуляри. І пригоди набирають обертів… Віршовані пісеньки-дражнилки, трохи моралі, незмінна перемога добра над злом. І щемкий сум від того, що ось уже й остання сторінка, тобто на сьогодні пригоди скінчилися. Здається, нічого не змінилося, це такий самий Нестайко, і нова книжка так само добра, як і 20‑30 років тому.

 

І хоча фізики ще довго сперечатимуться, чи можлива подорож у часі, ми точно знаємо, як мандрувати крізь роки: слід лише вихопити на мить із Дитячого Царства свіжу книжку письменника, на творах якого виріс сам, знайти зручне крісло і…

 

А після повернення з мандрівки у власне дитинство «Чарівні окуляри» можна буде подарувати безпосереднім адресатам — «мобільним» малюкам 10‑12 років.

 

Зоя Жук

Придбати книгу Всеволода Нестайко«Чарівні окуляри» в інтернет-магазині ВсіКниги.