НОВИЙ БАСТІОН СЕРГІЯ ЖАДАНА

Сергій Жадан Гімн демократичної молоді. — Х.: Фоліо, 2006. — 224 с.

«Сергій Жадан нарешті почав писати про секс! Якщо у попередніх трьох прозових книжках ми бачили переважно цнотливі «постфактуми» або натяки з фетишистським ухилом, то у «Гімні демократичної молоді» вже все на своїх місцях: героїня залазить на героя, він тягне її до себе на плацкартну полицю, горбатий таксист працює над телезіркою, а уявний оповідач філософствує над тим, кому й коли варто кінчати».
Саме так можна було б розповісти про нову книгу прози Сергія Жадана «Гімн демократичної молоді». Але ж ми з вами — публіка тямуща, то й розуміємо, що «це» у книжці не головне…

Насправді «Гімн…» — це шість стильних, прозорих і загадкових «історій з життя». У світовій літературі теми цих оповідань дуже ходові. Гроші, краєвиди, любов, а передусім — зустрічі й гроші. Декілька осіб кримінального, творчого, бізнесового та невизначеного походження шукають гроші, заводять між собою дуже неоднозначні стосунки, кайфують і страждають від живописних вивертів долі та реальності й, врешті, закінчують невідомо чим. При цьому майже у повному складі переходять із одного оповідання в друге, хіба перегруповуючись про людське око. Географічний вимір — від Угорщини до Маріуполя, настроєвий — від випорожнення шлунку до оргазму.
У цих «метафізичних байках», назвімо їх так, Сергій Жадан і далі провадить лінію своєї улюбленої молодіжної ідеології: «Будь-яка спроба вибудувати щось постійне в цьому житті наперед приречена на поразку, це те саме, що будувати щось посеред швидкої води — вода все одно знесе всі твої будівельні матеріали, оминаючи тебе холодно і байдуже… Тому що до кінця допливе лише той, хто від початку не боявся потонути, хто знаходив велику любов, хто відчував солодку радість, хто переживав справж­ній відчай, ось саме він і допливе до кінця. Якщо, звісно, не обламається». Це чергові варіації на тему дорослих, які окопалися на зелених пагорбах, та на тему «Лівого маршу», — чергові, але талановиті, тим-то й цікаві.
Ходіння у великі форми та довгі твори закінчилося. Жадан повернувся до того, з чого починав у «Біг Маку», — до невеликих оповідань. З одного боку, тут маркетинговий розрахунок: оповідання можна прочитати дорогою на роботу чи на навчання. З  іншого — напевно, саме в такий епізодичний спосіб можна найприємніше поєднати жаданівську мрійливу пейзажність зі своєрідною динамічною майже розмовною мовою, насиченою подіями.
Андрухович вважає «Гімн демократичної молоді» черговою найкращою книжкою Жадана. Чи варто й нам вважати її новим узятим бастіоном? Важко сказати. Як і раніше, це шалено талановитий текст, як і раніше, це дуже стильний текст: для зображення відібрано тільки ті деталі, що викличуть у читача або усмішку, або потаємне «відчуття молодості», чи там мурах на спині, а простючу мову закладено у вигадливі конструкції. Що справді нове — то це ступінь і спосіб гумору та іронії. Замість парадоксально‑епізодичної «комедії положень», як в «Анархії», Жадан заварює у відблисках радянської сатири гумористичність майже епічних масштабів.
Тільки ось посмішка в «демократичної молоді» чогось підозріло сумовита.
Олег КОЦАРЕВ

Олег Коцарев.