Топ-100 українських чудес

Андрій Низовський. Сто великих чудес України.─ К.: Арій, 2007.─ 416 с.

    Є один український часопис, який, на зразок західних, дуже любить “бавитися” у рейтинги. Сто найбагатших людей України, сто найвпливовіших українців, сто найвідоміших українців у світі… Те, що наші співвітчизники відомі за кордоном, безумовно, радує. От тільки користь від подібних рейтингів, м’яко кажучи, сумнівна. Скажімо, найбагатший сьогодні вже завтра може втратити свої мільйони. Виходить, рейтинг неправдивий? Може, краще було б використовувати видавничі ресурси більш раціонально? А якщо вже так кортить складати рейтинги ─ то може зосередитися на, так би мовити, вічних цінностях?
    Видавництво “Арій” часописів не випускає. Натомість нещодавно видало топ-100 архітектурних та природних пам’яток України ─ але не під журнальною, а під книжковою обкладинкою. Без зайвого пафосу ─ в країні, історія якої вимірюється тисячоліттями, є набагато більше “чудес”. Але у виданні “100 великих чудес України” зібрані саме ті най-най-най (-відоміші, -давніші, -красивіші), відвідування яких повинно стати пунктом номер один у програмі кожного мандрівника, який претендує на звання професійного.
Відкриваєте таку книгу ─ і відразу відчуваєте: напрям вітру перемінився, час вирушати у дорогу! При цьому неважливо, коли саме ви ознайомитеся з розповіддю про пам’ятку, яку збираєтеся відвідати ─ перед подорожжю, після чи безпосередньо під час мандрівки. Адже опис обраного вами “чуда” має зручний формат ─ займає не більше 4-5 сторінок, містить фотографію описуваного об’єкта, історичний екскурс (з якими подіями пов’язана, яку роль відіграла пам’ятка в історії) та лаконічну інформацію про сучасний стан. Тож з такою книгою можна спокійно обійтися без екскурсовода.
    Автор видання, Андрій Низовський, пропонує почати подорож із Києва. Можливо, керуючись “законами рейтингу”, автор вирішив піти від найбільш до менш визначних місцин. В такому разі “найбільшим чудом України” він вважає Софійський собор, розміщений на самому початку видання. Твердження, треба сказати, суб’єктивне, але книга від цього не втрачає. Бо, незважаючи на розміщення на її початку столичних архітектурно-культурних об’єктів, у ній зовсім не помічено нав’язування пріоритету однієї пам’ятки перед іншою.
    Та скоріш за все, таке розміщення “чудес” у книзі застосоване для зручності. Мовляв, якщо ви мешкаєте в Києві ─ от вам списочок, ознайомлюйтесь, вивчайте (до речі, окрема “підгрупа” статей  присвячена також Львову). Якщо  живете за межами столиці, то обов’язково знайдете в книзі не одне “чудо”, розміщене саме у вашому регіоні.
    На окрему увагу заслуговує розділ, присвячений Криму. Мабуть, кожному з нас хоч раз у житті довелося побувати у цьому казковому місці, тож історія гірничо-лісового заповідника Ай-Петрі або Бахчисарайського палацу нікого байдужим не залишить. Ну, а якщо дороги ще не заводили вас на півострів ─ книга стане стимулом відвідати цей сонячний край. Та й не тільки цей. Завдяки довіднику кожен зможе дізнатися багато нового про сто чудес України і скласти свій власний рейтинг.

 

Таня Самчинська.