Голокост у львові: свідчення очевидця

Євген Наконечний. «Шоа» у Львові. — Л.: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с.

«Стояла собі колись у Львові звичайнісінька кам’яниця. І жили в ній люди — Мойсей Штарк і Йосале Валах, Малка Блязер і Куба Шнеєбаум, Євген Наконечний та його батьки, і ще багато хороших людей. Вони жили своїм буденним життям — працювали, відпочивали, ходили до костьолу й синагоги, аж поки в їхнє життя не прийшла війна 1939‑1945 років. А разом із нею — нещастя, яке зветься по-грецьки «голокост», на івриті — «шоа», а українською — «катастрофа, загибель євреїв». А слідом за ними — і поляків, і українців…»Такими словами могла починатися книжка «Шоа» у Львові», написана відомим істориком, автором багатьох історичних монографій Євгеном Наконечним.
Тема голокосту завжди вбрана траурними стрічками. Згадка про сотні тисяч людей, розстріляних просто на вулиці, замордованих у німецьких гетто, у радянських таборах і тюрмах дотепер змушує зупинятися для хвилини мовчання.
«Шоа» у Львові» називають «художньою правдою трагічного часу», адже в книзі спогади автора майстерно поєднані з історичними та економічними фактами. Історія, розказана від першої особи, переносить читача у Львів воєнних років. Перш за все, книга присвячена життю й смерті львівських євреїв. Читач знайомиться з сусідами автора — євреями, які жили в Львові у згаданій вище кам’яниці: до 1939 року — під владою Польщі, згодом — під владою «совєтів», а з червня 1941‑у місті, окупованому фашистами. Автор послідовно розповідає про реалізацію планів винищення євреїв (і з боку німців, і з боку радянської влади), про створення гетто на території Львова, про масові розстріли. У кожному розділі книжки — невелика розповідь, які разом передають картину трагедії, що розгорнулася на очах автора — тоді десятирічного хлопчика.
Факти — річ уперта: якщо на початку війни в місті жили переважно українці, поляки та євреї, то на момент визволення від гітлерівської окупації у Львові вже було знищено всіх людей іудейської віри (понад 140 тисяч осіб) — німці у 1943 році встигли проголосити місто вільним від євреїв («judenfrei»).
На сторінках «Шоа» розвінчується міф, створений єврейськими, російськими та польськими істориками, про причетність українських націоналістичних формувань до голокосту. Із властивою Наконечному прискіпливістю наводяться факти про співжиття трьох національних груп на території Галичини в різні часи трагедії. Наводяться численні приклади стосунків українців, поляків та євреїв у побуті й називаються політичні причини тих чи інших подій. Важливим є аналіз ролі ОУН-УПА та польської Армії Крайової у боротьбі з окупантами. За свідченням автора, члени цих угруповань потрапили під жорсткий прес фашистської каральної машини — на рівні з євреями. Звинувачення солдатів батальйону «СС Галичина», сформованого з бійців ОУН (мельниківців), у причетності до знищення євреїв автор вважає безпідставними.
Художньо-публіцистична книжка спогадів Євгена Наконечного буде цікава багатьом. Науковці знайдуть у ній багато матеріалів про часи другої світової війни, пересічний читач прочитає літопис людських трагедій, а мешканці Львова побачать історію власного міста. Нехай і трагічну.

Михайло Любиць.