Будь моїм новим Коротунчиком

*Чаклун Олег. Коротунчик: казки. – К.: Фонтан казок, 2014. – 48 с., іл.

Чим більше читаєш казок, тім примарнішою стає межа між дитинством та дорослістю. Справді, хто вигадав, що казки – це саме дитяча парафія, а серйозним дорослим залишаються лише новини, детективи чи статті у бурхливому Інтернеті? Казки – це забавка, щось нереальне, де добро перемагає зло, а предмети мають надзвичайні здібності – такий панує стереотип. Але в чомусь він виправданий.

 

Казки – інший світ, вхід в який за особливою перепусткою. Тому, хто візьме в руки велику книжку «Коротунчик» теж потрібна перепустка. Вона виглядає саме так: «Для дітей дошкільного віку». Ці слова викарбувані на білій сторінці. Однак до того, як дати «Коротунчика» дитині, варто самому прочитати казки Олега Чаклуна. Невідомо, чому автор обрав такий псевдонім, бо в жодному творі не відчувається того самого доторку магії, який відкриває у звичайних речах іншу, заманливу сторону. Казки доволі прості – і за сюжетом, і за мовою.

 

Персонажі (маленькі брат і сестра) приміряють ролі, персоніфікуючи себе з різними істотами. Іхнє пізнання світу обмежується кімнатою, в якій панує безумовна і невпинна гра. Аж поки мама не покличе їсти млинці чи ще щось таке цікаве трапиться. На кшталт «увечері Тато з Мамою подарували мені маленького ведмедика. Тепер він буде моїм новим Коротунчиком. Я його дуже люблю». Зміна коротунчиків (чи то ведмедів, чи невідомих істот) розбавлена грою дітей в Нявчика і Гавчика, баталії солдатиків та ляльки.

 

Фінальна казка, що має розчулити малого читача – «Ліхтар». Епопея про поневіряння великого ліхтаря, який спочатку був душею компанії: «Мав Ліхтар чимало друзів: горобчики, які прилітали посидіти на ньому; діти, які бігали навколо, гралися й ховалися за ним; татусі й матусі, дідусі й бабусі, які сиділи на лавці поруч і наглядали за дітками». Ліхтар дивився у майбутнє з оптимізмом. Він навіть мріяв стати рухливим і танцювати на площі, ще більш розважаючи людей і тварин. Все було чудово, аж поки сяючий ліхтар не зламався. Саме тоді, коли він не зміг виконувати свою безпосередню функцію, він відчув жорстокість буття. Всі про нього забули. На щастя тимчасово, бо письменник не позбавив малюків хепі-енду. Добро та ласка перемогли.

 

У випадку зі збіркою, можна сказати, що ілюстрації перемогли текст. Казки прикрасили яскраві картинки, художниці Ольги Пилаєвої. На обкладинці зображений дім з українським прапором, в дитячій кімнаті спочиває кубик з літерою «Ё». Світ дійсно сповнений барв та можливостей, варто лише відкрити книжку з казками.

Катерина Холод

Придбати книгу.