Читаймо байки

3b25f2d6Тамара Романчук. Соловей і Зозуля (байки). — Київ: Зелений пес, 2015. — 96 с.


Байки — відомий здавна й вічно актуальний літературний жанр. Він поєднує в собі реальність і вимисел, оповідання й казку. Із комізмом та сатирою сусідять смуток і плач. Алегоричність і гумор байок спрямовані на висміювання людських вад чи реальності, яку вони створюють навколо.
Пам’ятаючи про Тамарину ще шкільну небайдужість до художнього слова (у свій час вона «перехворіла» поезією, відводила душу на байках, які теж складала чи не з дитинства, та «увічнювала» дещо у прозі), я терпляче чекала, коли ж та пристрасть врешті втілиться в книжку. І дочекалася. Приємно, що це збірка байок, — жанр, нині не вельми поширений.

Чим цікава книжка Тамари Романчук «Соловей і Зозуля»?


Тим, що є в ній і осучаснені прадавні сюжети «за Езопом», і перегуки з давно відомими історіями, з народною творчістю, і сучасні сюжети. Давні теми авторка обігрує вже з теперішніми персонажами: «Багач і Лев» киває на нинішніх можновладців, які коять злочин чужими руками, проте самі «не винні, вони — збоку», «Ховрах» — на ненажерливих товстосумів, які не міняють звичок навіть під загрозою втратити людську подобу. Це хабарництво, підлабузництво, невдячність, хвальковитість, улесливість, заздрість, пихатість, зажерливість, нахабство, обмеженість, дружба, справедливість, мудрість, свобода, роздуми про сенс життя, неспроможність за нього боротися, політика і війна. Багато уваги приділено благодійництву.

Інші сучасні теми-проблеми, ще не обіграні авторами, — у байках «Місяць і Зорі», «Лисиця і Лев», «Теляче щастя», «Вітер-танцюрист». Проникливий читач у «Форель і Лосось» побачить історію загарбання Криму, «Вівці й Вовки» — випадки появи переселенців з Донбасу, «Виборці та нардепи» — виборчі колізії та реалії сучасного життя.

Є в байках і сумовита лірика, і кохання без лірики. А рядки з байки «Голуби і Кіт» «Кавалер галантний ніжній панні Діловито голову макітрить» примусять усміхнутись. Як в іншому місці — порівняння самозакоханого Оленя з «мачо» або сучасне «Цар звірів увесь час шукав підмогу, По світі скрізь канючив допомогу».

Про досі ще непевне становище української мови та нахабні, зверхні, обридлі до оскоми повчання «старшого брата», суржик, мовні та культурні проблеми говорять байки «Сойка і Соловей», «Соловей і Зозуля», «Дощ і Гроза», «Осел і Коза».

Байки написані гарною незасміченою українською мовою, яку зараз не скрізь зустрінеш. Книжка щедро пересипана ілюстраціями Лесі Павленко. Їх можна не тільки розглядати, а й розфарбовувати.

Байки сподобаються розсудливому читачеві будь-якого віку, зокрема й дорослим. Щоб у цьому переконатись, книжку треба читати.

Читаймо на здоров’я!

Ольга Павленко