Загублений рукопис, відьми й ретро-автомобілі: 5 детективних історій, від яких важко відірватися

Конкурс детективної прози «Це ж елементрано, сер!» продовжено з приміткою 2.0. Невдовзі презентують антологію детективної прози 1920-х років «Постріл на сходах», яку упорядкувала Ярина Цимбал. Детективи мають попит! Тож пропонуємо добірку книжок 2015 року, від яких важко відірватися до останньої сторінки.

Богдан Коломійчук «В`язниця душ», Фоліо

b993df6709327e16cc70f42dee0796e7Книжка вийшла в серії «Ретророман». Події в ній відбуваються на початку ХХ століття у Львові.

Це три повісті, головним героєм яких є комісар Адам Вістович.

У повісті «Німфи болю» розслідується вбивство дівчини в готельному номері. Поліцейський медик встановив, що перед смертю загибла вдавалася до любовних утіх в стилі садомазо. Комісар має спіймати її жорстокого коханця.

У «В’язниці душ» розгортається класичний сюжет — вбивство у філармонії. Жертвою став депутат Галицького сейму.

Містикою Богдан Коломійчук потішить читача у повісті «Ніхто з Данцінга». Адже окрім того, що комісар має розкрити два вбивства, він ще й битиметься з тим, кого не бере куля.

 

Євгенія Кононенко «Останнє бажання», Видавництво Анетти Антоненко, 2015

unnamed3
Роман написано у формі сповіді колишнього чекіста, який виконував смертні вироки. Герой знайомий читачам із оповідання «Кат», що побачило світ 2014 року.

Іван Івак, український радянський письменник і працівник НКВД написав багато книжок, яких ніхто не читав. Дружина й діти ставилися із заслуженим презирством до його творів, хоча й добре жили в СРСР на його гонорари.
Кінець СРСР. Івана мучать напади асфіксії, але він не зможе померти, поки не напише чесної автобіографії. І, хоча радянському письменнику, та ще й колишньому працівникові НКВД написати таке складно, він це зробив. А потім рукопис зник.

Через півтора десятка років синові Івака віддають зошит, у якому хворий письменник написав свій роман «Останнє бажання».
««Останнє бажання» Євгенії Кононенко корисно читати сьогодні, у розпал дискусій про те, як саме українцям варто ставитися до спадку комуністичної епохи», — відзначено в одній із рецензій на BBC.

 

Макс Кідрук «Бот. Ґуаякільський парадокс», Клуб сімейного дозвілля

Друга частина вже знаного роману «Бот»,  яка розповідає про події, що сталися у Ґуаякілі – найбільшому місті Еквадору.

Люди стають агресивними: за три дні в місті скоєно сотні жорстоких убивств. Усі затримані кличуть когось на ім`я Тимур. Психіатр Лаура розуміє, що вони мають на увазі програміста Тимура Коршака, з якими вона працювала в Чилі над секретним проектом.

Програміст іще не здогадується, що боти вже поширюють нову епідемію агресії у Гуаякілі…

 

Андрій Кокотюха «Автомобіль із Пекарської», Клуб Сімейного дозвілля

36465_54579

«Книга про … про економічний розквіт, який символізував автомобіль».

У центрі Львова на вулиці Пекарській у власному розкішному автомобілі знайдено мертвою доньку нафтового магната. У вбивстві підозрюють Густава Сілезького, її таємного коханця. Він один із королів львівського злочинного світу.

Знайти справжнього вбивцю має Клим Кошовий. Разом із другом Йозефом Шацьким він розкриває брудні таємниці з життя міської аристократії.

 

 

 

 

 

 

Юрій Винничук «Аптекар», Фоліо

532da1f80a6b97649ca03d03926bedfaНе фентезі, не детектив, не історичний роман. Проте йому не бракує ані містики, ані історичних описів, ані атмосферності, ані «сюжетних серпантинів».

«Зілля, страшні магічні книжки, духи, відьми, примітивні хірургічні операції, бальзами, отрути, слоїки з усілякими організмами, мазі — все це задає якогось особливо бадьорого настрою», — зазначає Олег Коцарев.

«…Вперше Винничук звів усі свої літературні вподобання в одному романі, видавши на гора квінтесенцію того, що ми вважаємо винничуківським стилем, фірмовим і абсолютно впізнаваним», — пише Євген Стасіневич.

Юрій Винничук скоріше за все напише продовження, адже роман залишив декілька загадок, які ще треба розгадати.