Європеєць-славіст написав книжку про власне бачення Росії

dushaГанс Боланд. Моя російська душа. — К.: Видавництво Жупанського, 2015. — 144 с.


Нідерландський філолог-славіст, письменник та перекладач із російської мови Ганс Боланд не надто відомий українському читачеві. Так би й було, коли б не скандал, що трапився у 2014 році. Тоді Боланд став першим нідерландцем, якого запросили до Москви на церемонію вручення медалі Пушкіна. І все би добре, якби нагороду не мав вручати Володимир Путін. Це змусило Боланда відмовитися від медалі. Він наголосив, що залюбки прийняв би цю її, якби не президент Росії, поведінку й хід думок якого геть зневажає. «Путін становить величезну небезпеку для свободи та миру на нашій планеті. Дай Бог, щоби найближчим часом його «ідеали» були знищені. Будь-який зв’язок між Путіним і мною, його іменем та іменем Пушкіна для мене відразливий і нестерпний», — сказав Боланд. Після скандалу його ім’я неодноразово згадували у ЗМІ. І ось зараз український читач має змогу познайомитися з його документальною прозою.

 

Уперше «Моя російська душа» була опублікована в Нідерландах у далекому 2005-му. І ось у 2015 році автор підготував до друку нове доповнене видання. В Україні переклад публікують майже одночасно з нідерландською версією. У передмові до другої книжки автор зазначає, що публікація українського перекладу «набагато більша честь, аніж медаль від блідого хробака, який засів у Кремлі».

 

Текст «Моєї російської душі» поділений на п’ять розділів. У першому розділі «Передісторія» автор згадує, що зацікавився російською мовою після знайомства зі «Злочином і карою» Достоєвського та творчістю Пушкіна й Ахматової. Окрім того, Боланду поталанило з викладачами та друзями-росіянами, які поглибили його знання. Він згадує першу поїздку до СРСР для проходження мовного курсу в Москві та пізніші відвідини Краснодару, ділиться враженнями. У цьому ж розділі автор роздумує про Росію в часи холодної війни, її культурні надбання. А також зауважує, що несправедливо німецький нацизм більше засуджують, аніж російський більшовизм.

 

У наступному розділі «Провінція» Боланд звертає увагу на зміни, які відбулися в Росії з приходом Горбачова. Пізніше, вже за Єльцина, автору випала нагода працювати в Вологді, де він мав змогу не тільки викладати, а й знайомитися ближче з провінційними росіянами та особливостями їхнього життя й побуту.

 

У розділі «Місто» Боланд оповідає про специфіку життя в Санкт-Петербурзі, який завжди його вабив більше, ніж Москва. Привертає увагу опис знайомства автора з петербурзькою міліцією та розповідь про те, як Нідерландська мовна спілка спонсорувала книжкові стелажі для Петербурзького університету.

 

Передостанній розділ «Подорож Росією» — це розлогий опис мандрівки країною, яку автор про себе називає «Абсурдистан». Петербург, Петрозаводськ, Кемі, Біломорськ, Мурманськ, Архангельськ, Котлас, Вологда, Москва, Самара, Саратов — ось неповний перелік міст, які відвідав Боланд. Під час подорожі він провідує старих друзів та заводить знайомства, оглядає визначні чи трагічні місця та багато рефлексує. Автор відзначає, що росіяни часто згадували про шістдесятиріччя перемоги, яку приписували виключно собі.

 

Завершує книжку розділ «Душа», в якому Боланд прагне розібратися, чи насправді існує «російська душа», чи ж вона — європейська вигадка ХІХ століття. Він аналізує, як росіяни вживають слово «большой» («великий за розмірами в просторі») і «великий» («великий силою, значенням»). Як наслідок, маємо велику Росію, Велику Вітчизняну війну. В росіян бували великі князі, великі поети та велике горе. Відповідно й власна душа бачиться їм саме такою — великою. Та Боланд пише: «Міф про велику, величну Росію з великим, величним народом насправді тримається на великому пшику; якби й існувала така собі «російська душа», то вона була б не благословенням, настановою чи безпечною гаванню для людства, а швидше конгломератом відразливих рис — боягузтва, тупості та чванливості». На завершення автор зауважує, що його улюблений Пушкін зневажав Росію «з ніг до голови».

 

На сторінках книжки автор робить висновки, які дають змогу нідерландцям, бо на них передусім розрахована «Моя російська душа», познайомитися з Росією. Книжка відверта та насичена інтимними подробицями з життя Боланда. Та найважливішими є зізнання автора у власних дуалістичних почуттях до найбільшої на планеті країни, яка подарувала людству як величних геніїв, так і тиранів. Боланд захоплюється російською літературою, але часто не розуміє російське минуле та сучасність. Він говорить, що росіяни «не усвідомлюють, що їхня гордість є результатом їхніх власних комплексів, це гордість невдахи: безпорадна гордість». Як наслідок, він зауважує, що «тільки бездушна людина не зневажатиме Росію. Бо їй насправді байдуже до Росії».

 

Із нідерландської текст переклав Ярослав Довгополий. Книжка видана «Видавництвом Жупанського» за підтримки Нідерландського літературного фонду. Вона має всі шанси зацікавити любителів документальної прози та публіцистики й розповісти читачеві, якою європейцям бачиться Росія.

 

Микола Петращук

 

Придбати книжку