Незвична проза Йозефа Вінклера

656fc6b19a98d2671b651ea091c85445Йозеф Вінклер. Natura morta. — Чернівці: Книга — ХХІ, 2015. — 144 с.


Йозеф Вінклер — австрійський письменник, відомий українському читачеві завдяки роману «Вивезена», який опубліковало кілька років тому видавництво «Критика». Він — про долю української остарбайтерки, яка пережила колективізацію, Голодомор і депортацію та залишилася жити в австрійському селі. І ось нещодавно чернівецьке видавництво «Книги — ХХІ» в серії «Бібліотека німецькомовної літератури» видало книжку «Natura morta. Римська новела», яку Вінклер написав у 2001 році.

 

Щиро кажучи, новела нагадує живопис, художню фотографію чи навіть кінострічку: настільки реалістична картина постає перед читачем. Реалістичні зображення, що виникають перед його внутрішнім зором, як і в кінофільмі змінюють один одного, дають змогу відчути гамір ринку на П’яцца Вітторіо Емануеле, його штовханину, запахи. Автор часто використовує повтори й так акцентуює увагу незосередженого читача, ніби прагне, щоби він глибше занурився в атмосферу новели.

 

Героями твору (як і самого життя) є звичайні люди: продавці, покупці, туристи, цигани, наркомани, монашки та, передусім, син торговки інжиром молодий юнак Піколетто. Хлопчина часто потрапляє в поле зору читача, який має змогу за ним спостерігати, звикнути до нього, а потім бути неочікувано заскоченим його несподіваною та трагічною смертю. Відповідно, весь твір є розповіддю про безглузду смерть Піколетто. Крім цього у творі багато смертей тварин, якими торгують на ринку: описи крові, кишок, легень, голів риби, птиці та худоби змусять здригнутися занадто чутливого та манірного читача.

 

Іншою не менш важливою ніж смерть темою є молодеча енергія, що виливається в еротизм, яким просякнутий увесь текст. Відверті описи поглядів-розглядань між Піколетто та молодою дівчиною, принюхування молодої жінки в трамваї до хлопця та залицяння до нього товстого продавця риби гомосексуаліста Фрочіо привертають увагу.

 

Події, описані в новелі відбуваються в Римі — центрі християнства. Відповідно, в творі є монашки, статуетки Діви Марії, собор Св. Петра та Папські усипальні. Та й Піколетто носить на шиї срібне розп’яття, яке, звісно, не врятує його від загибелі. Існуванню Бога автор протиставляє всепоглинаючу смерть, яку не відвернуть навіть християнські символи та святині.

 

Слід визнати, «Natura morta» Вінклера викликає дуалістичне враження. В основі книжки гротескний сюжет, що змушує замислитися над прочитаним, а описи зображують все в неприкрашеній натуральності, яка є не вічною, а смертною чи навіть мертвою.

 

З німецької «Natura morta» для українського читача адаптувала Неля Ваховська. Окрім того, вона висловлює подяку Анастасії Зазірній та Стефано Лаццарі за допомогу з перекладом. Вірші з італійської переклав Тарас Федірко. Саме видання невеликого формату, оформлене в тверду палітурку та суперобкладинку.

 

«Natura morta» Вінклера — це текст для неспішного читання. Він однозначно не залишить байдужим жодного читача. Звичайно, комусь проза Вінклера видасться занадто натуралістичною, можливо навіть відразливою. Та інші читачі в ній побачать красу звичайного справжнього життя, що балансує на межі між Еросом і Танатосом. Насамперед, книжка розрахована на вибагливого поціновувача прози, який полюбляє вдумливе читання.

 

Микола Петращук

 

Придбати книжку