Оскар Шиндлер — герой без цензури

shindler

Томас Кініллі. Список Шиндлера: роман. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2015 рік. — 432 с.


Про Другу світову та Голокост написано чимало книжок, але й досі цей період історії хвилює уяву людей. І, можливо, саме в цю мить хтось вперше відкрив роман Томаса Кініллі «Список Шиндлера» та поринув у минуле, яке інколи видається цілком примарним. Насправді воно реальне, і по-різному виринає в пам’яті людей, бо сприйняття подій часто залежить від куту зору.

Історія німецького комерсанта Оскара Шиндлера — приклад того, наскільки суперечливою може бути особистість. Навіть якщо ця особистість є всесвітньо визнаним героєм. В цьому я вбачаю великий плюс того образу Шиндлера, який створений у романі. Ще у передмові автор зауважив, що його мета — втриматися від домислу та відокремити міфи від фактів. Звичайно, ця мета досить складна, враховуючи те, що навкруги кожної видатної особистості точиться чимало вигадок, пліток та міфів. Тамас Кініллі намагався бути об’єктивним, і за це йому велика подяка. Як і за те, що він не намагався помістити Шиндлера в жорсткі рамки «був герой, бездоганний і чудовий чоловік, янгол на Землі». Ідеалістична цензура не торкнулася головної діючої особи. І це, на мій погляд, дуже добре.

Оскар Шиндлер «не був молодим чоловіком великих чеснот — принаймі в загальноприйнятому розумінні», — починає свою довгу оповідь письменник. Він показує нам життєрадісного чоловіка, який любить гроші, вродливих жінок і вміє налагоджувати зв’язки з владою — чиновниками та військовими. А оскільки події роману починаються в 1943 році, то неважко здогадатися, з якої німецькою владою так вдало співпрацював Шиндлер.

До початку війни в нього була звичайна біографія, безмежно далека від героїзму. Нарождений в родині судетських німців, він був завербований Німеччиною. І якби не обставини та аншлюс Судетів, то можливо, що Оскар опинився би у в’язниці. Але йому пощастило, так як і в тому році, коли нацистська влада віддала Шиндлеру фабрику «Емалія», відібрану у єврейського комерсанта. Оскар Шиндлер приклав чималих зусиль, щоб налагодити роботу цієї фабрики, що виробляла різноманітний посуд.

На той час чоловік вже розумів сутність нацистського режиму і засуджував його. «Але він ділок, торгівець за своєю природою і ніколи не стане відверто плювати цій системі межи очі». Тож Шиндлер опинився в складній ситуації: він був проти репресій, вбивств, расизму та війни. Але як підприємець і громадянин Німеччини він наражався на небезпеку, маючи такі опозиційні погляди.

Своє хитке становище Оскар Шиндлер погіршив тим, що брав на роботу в «Емалію» євреїв. Згодом це викликало підозру в місцевої влади. Однак Шиндлер постійно спілкувався з нацистами, дарував їм подарунки, щоб влада не заважала йому в бізнесі й порятунку людей. Водночас в оточенні підприємця ширилися чутки, ніби він підхопив єврейський вірус. Бо як іще пояснити те, що Шиндлер захищає працівників і робить усе можливе, щоби жоден із них не потрапив до концтабору Плашува, в «ласкаві» обійми коменданта (й ката за сумісництвом) Амона Гьота?

Шиндлер винайшов вдале пояснення: його працівники кваліфіковані, вони добре працюють, допомагають Німеччині у війні. Після того, як комерсант отримав велике замовлення від Інспекції з озброєння з вітаннями від генерала Юліуса Шиндлера (однофамілець, звичайно), магія цього пояснення посилилася. Але все одно залишалися підозри: Оскара заарештували. Один раз, другий… Іще раз.

Зв’язки та хитрощі допомогли йому виплутатися з цих ситуацій. Кожного разу, коли когось із робітників хотіли забрати до концтабору, Оскар волав: «Ви не маєте права тут це робити! Якщо ви почнете тут стріляти, в мене вся робота зупиниться! У мене надважливі військові контракти». Та насправді в останній рік війни робота його фабрики була лише ілюзією. Він імітував діяльність і чекав поразки Німеччини, щоб усі ці злочини проти людства скінчилися якомога швидше.

«Небезпека Оскарової імітації виробництва полягала не лише в тому, що це псувало його репутацію в міністерстві озброєння. Це сердило керівників інших підприємств». Однак і в цьому випадку Оскару Шиндлеру пощастило. Він і сам врятувався, і допоміг своїм працівникам, яким робота на фабриці «Емалія» гарантувала хоч якусь безпеку.

Це стало прикладом тихого й, можна сказати, впертого героїзму. Боротьби проти системи, що тривала декілька років та скінчилася перемогою. Тож книжка «Список Шиндлера» описує увесь цей небезпечний, таємний процес, в якому брав участь не лише німецький підприємець, а й інші особистості, організації. Їх об’єднувала одна мета — врятувати життя людей, які потрапили під колеса кровожерної історії.

Катерина Холод

Придбати книжку

Читати також: Життя заради життя