«Ловець снів» Кінга: розповідей про ванільне небо тут не буде

9786171205000_1Стівен Кінг. Ловець снів: роман. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 666 с.


В під’їзді, вертаючись вчора з роботи,

Зустрів я когось, кого не було там.

Сьогодні іду — там нема його знову!

О, краще б мені не стрічати такого.

Іронія. Темрява. Такий веселий відчай… Відчай з посмішкою на вустах і смутком в очах. Справжній чорний оптимізм — «боротьба зі спокусливою депресією і настільки ж неприємною».

Роман «Ловець снів» — без цензури та прикрас. Докладні описи внутрішніх органів, кишок, кривавої плоті в поєднанні з огидними запахами (що й справді викликає відразу), — тут є все. Але хто бере в руки книгу містера Кінга, знає, що розповідей про ванільне небо й кохання під зірками тут не буде.

Автор переносить нашу свідомість в замкнений простір засніженого зимового лісу в американській глибинці, до затишного лісового будиночку, просякнутого запахом дерева, наповненого свіжістю зимового повітря. Опиняємося ми в цих краях із чотирма друзями, що приїхали сюди задля душевного відпочинку та полювання. Місто спотворює душу кожного, принаймні, кожного з наших героїв. Цей будинок стає порятунком і місцем щорічного «ритуального» зібрання старих товаришів, жодного разу не пропущеного за роки дружби.

Одним із ключових моментів історії стає зворушлива дружба чотирьох здорових душею і тілом хлопців із дивним хлопчиком Даддітсом, захворювання якого не дає йому змоги бути звичайним підлітком, таким, як усі. Цей беззахисний малий, не усвідомлюючи своєї потужної внутрішньої сили, змінив кожного з головних героїв. Приклад доброти, співчуття, любові до свого ближнього, що розкриває внутрішній світ з іншої сторони. Даддітс стає для них справжнісіньким подарунком долі, до того ж, він має вирішальний вплив на всю розповідь.

І от, здавалося б, усе чудово, сюжет насичений подіями, динамічний, є трохи мелодрами для більшого співпереживання, але з кожною сторінкою все наполегливішою стає думка про банальність викладеного: все це ми вже бачили-чули… Від початку й до появи таких вже звичних для нас із американських одноразових фільмів НЛО, хвороби, боротьби за весь світ (!) було відчуття поринання в книгу, але чим далі, тим важче ставало читати. Багатогранність, нестримне бажання гортати сторінки швидше, щоб дізнатися, що чекає попереду – це те, чого я, на жаль, так і не відчула.

Відчуття та емоції героїв прописані непогано, це додало яскравості в процес читання. Також цікаво звучать улюблені фрази хлопців. «День інший, лайно те саме» врізається в пам’ять. Вдало створена атмосфера гнітючості, депресивності. «Може, ми заслуговуємо на те, щоб перетворитися на якусь жменьку червоних спор, що їх носить вітер. Може, воно і на краще, Боже поможи».

Можливо, треба бути палким прихильником літератури такого жанру. Можливо, треба читати з вимкненим світлом та ліхтариком під ковдрою, щоб відчути «ефект». Шанувальникам класики, «складної» думки, й тим, хто любить насолоджуватися читанням між рядків, «Ловець снів» навряд чи сподобається. Хтозна. На колір і смак товариш не всяк.

Олександра Савчук

Придбати книжку