«Війна і міф»: 50 маловідомих фактів, що змінять ваше уявлення про Другу світову війну

Vijna i mifВійна і міф. Невідома Друга світова. – Х.: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016. – 272 с.


У щоденному пізнані людям властиво прагнути спростити інформацію. Проте межа між спрощеним та спотвореним є досить хиткою, а особливо, коли йдеться про історичні події. Зазвичай поняття «міф» ми пов’язуємо виключно із минулим. Проте одного разу створений, міф, практично не змінюючись, живе століттями. Коли ми говоримо про історію мовою міфів, а не фактів, то втрачаємо здатність оцінювати події минулого раціонально. «Міфи – це куряча сліпота на дорозі історії» (с. 7).

Книга «Війна і міф» розповідає про виникнення міфів та їх роль у сучасному суспільстві на прикладі Другої світової війни. Це книга-дискусія, що розвіює міфи, створені Радянським Союзом для пропаганди у воєнні та повоєнні роки. Проте, як не дивно це визнавати, переглянувши російські ЗМІ чи телеканали, розумієш, що «повоєнна епоха» тут триває і досі. У словнику пересічного «радянського громадянина» і досі чуємо терміни 70-літньої давності – «фашисти», «каратєлі», «апалченци»… Як вдало зазначає у післямові історик Володимир В’ятрович, складається враження, що світу й досі загрожує фашистська агресія, а Москва є єдиною опорою для боротьби. Концепт Великої Вітчизняної війни є центром ідеології для сучасного російського суспільства. Це спроба на основі «спільного історичного минулого» вже в наш час(!) відновити російський вплив на пострадянському просторі. А що об’єднує краще, як не міф – красива героїчна історія світового масштабу?

Запропоноване видання науково-популярної форми буде цікаве широкому колу читачів. Книга «Війна і міф» добре структурована: кожен із міфів винесений як окремий розділ (всього їх 50), який розпочинає коротка характеристика стереотипу, а згодом його стисле та розширене спростування. Окрім того, кожен із міфів розпочинається цитатами із російських джерел – історичних та академічних видань, енциклопедій та інтернет-публікацій різного часу, починаючи від початку Другої світової війни та закінчуючи нашим часом.

Отож, яким чином створювалися міфи про Велику Вітчизняну війну? Перші спроби «прикрасити» роль Радянського Союзу відносимо ще до початку військових дій. Найчастіше такі міфи творилися шляхом фальсифікації, а іноді і взагалі за допомогою абсолютних вигадок газетярів. У розсекречених архівах і сьогодні знаходимо документи, де поряд описуються реальні факти подій та інструкції щодо впровадження та розповсюдження їхньої «офіційної версії». Яскравим прикладом є історія про 28 героїв-панфіловців (радянських гвардійців дивізії ім. Панфілова), які героїчно протистояли 50 німецьким танкам, що рвалися до Москви. Тодішнє спеціальне слідство Військової прокуратури доводить, що подвиг 28 героїв є всього лиш вигадкою кореспондента газети, а за час самого слідства було виявлено п’ять солдатів, що залишилися живими, хоч їхні імена зазначалися у списку загиблих героїв… Міфічний подвиг продовжують славити в сучасній Росії. Зокрема, у 2016 році у прокат вийшов фільм, присвячений цій історії, «Двадцять вісім панфіловців». Схожої фальсифікації зазнали і трагічні події в Катині. Розстріли понад 20 тисяч польських військовополонених радянська влада просто приписала «фашистським загарбникам». Натомість досі зберігаються документи, в яких чітко бачимо наказ розстріляти польських військових, місця їхніх масових поховань, а також вказівки щодо розповсюдження «публічної версії»: «Вважаємо за доцільне роз’яснити навколишньому населенню, що в період окупації німцями Харкова каральні органи Німеччини у зазначеному місці провадили поховання без почестей розстріляних за дезертирство й інші злочини солдатів та офіцерів німецької та союзних із ними армій» ( с. 5).

Вміло радянська періодика маніпулювала термінами та поняттями. Одним із таких міфів-термінів є сама назва «Велика Вітчизняна війна». Адже чи не всі країни світу послуговуються терміном Друга світова війна та хронологічно означують ним військові дії 1939-1945 років, тобто від початку нападу Німеччини на Польщу. Натомість радянська пропаганда початком війни вважала 22 червня 1941 року, дипломатично не згадуючи про таємні домовленості із Німеччиною щодо поділу сфер впливу. Не коректним є ще один часто вживаний і сьогодні термін – «німецько-фашистські загарбники». На одному з урочистих засідань його запропонував сам Й. Сталін. Проте нацистська Німеччина немає жодного відношення до фашистського руху, що виник в Італії у 1921 році. Ці два поняття є абсолютно різними, адже означують два різних політичних рухи. Радянська пропаганда ж значно розширила використання цього терміна, називаючи «фашистським» навіть уряди Югославії, Хорватії, Угорщини, Польщі. Сьогодні до цього переліку додалася й Україна.
Напевне здивуванням для більшості будуть також цікаві факти про початок Другої світової війни, «віроломний» напад Німеччини на СРСР, справжнє співвідношення сил Вермахту та Червоної армії перед початком військових дій, інформація про депортацію кримських татар та українців, Нюрнберзький трибунал, фальсифікації навколо справжньої дати завершення війни та багато інших спростованих у книзі міфів.

Хоча міфи про Другу світову війну створювали іще від її початку, проте культ «Великої перемоги» активно почали пропагувати в СРСР лише від 1965 року. До цього часу День Перемоги у Радянському Союзі навіть не був вихідним днем, не проводилося й жодних військових парадів (!). Рішення надати цьому святу особливого статусу прийняв Леонід Брежнєв для підвищення авторитету комуністичної партії. Саме у 60-ті роки і витворився культ ветеранів війни, було створено численні меморіальні комплекси, масово встановлено пам’ятники «Могила невідомого солдата», які сьогодні можемо побачити в кожному районному містечку. У сучасній Росії День Перемоги перетворився на найбільше державне свято. Вочевидь, цей міф покликаний повернути славу «героїчного та незламного» Радянського Союзу. Проте чи можна вважати здоровою націю, яка живе минулим?

Із здобуттям Україною незалежності ми повинні обрати іншу політику культурної та національної пам’яті. Напевно, такі науково-популярні видання як «Війна і міф» є одним із найкращих способів донести широкому колу читачів історичну правду. Ми повинні говорити про свою Другу світову війну, адже вже в 1939 році велика кількість українців брали участь у військових діях. Також окремою сторінкою є боротьба та діяльність повстанського руху – УПА. Новою датою, символом пам’яті для українців став нещодавно запроваджений День пам’яті та примирення, що відзначаємо 8 травня.

Особливо гостро питання впровадження нової політики національної пам’яті постає сьогодні – в час війни на Сході України. Адже саме активна пропаганда й стала однією з причин початку військових дій. До того ж «механізм виправдання» агресорських вчинків не змінився за більш як 70 років.

Мар’яна Зеленюк

Придбати книжку