«Казка старого Мельника»: екранізована історія про боротьбу зі злом

Ukhachevski

Сергій Ухачевський. Казки старого Мельника. — Львів: Кальварія, 2015. — 104 с.


Через казки діти пізнають світ, у казках прихована істина, разом з казками буденне звичне життя набуває іншого чарівного дихання. Звісно, вони бувають різні, але найкращі можуть читати не лише дітлахи, а й дорослі. «Казка старого Мельника» Сергія Ухачевського саме з таких, із найкращих.

Сергій Ухачевський за освітою філолог, у трудових буднях був журналістом, продюсером, PR-консультантом, сценаристом. Воював у Афганістані та АТО. Як літератор, відомий за гостросюжетною соціальною прозою: романами й повістями «Пройдисвіти», «Пройдисвіти. Гра зі смертю», «Карпатський капкан», «Чужа гра» та інші.

У «Казці старого Мельника» всіляка потворна нечисть: песиголовці, повітрулі, вовкулаки, — заполонили ліс та один із хуторів мальовничої частини України. Чорні сили намагаються знищити все і всіх. Жодному загонові бравих досвідчених вояків не вдається придушити нечестивців. І от простий, але освічений і вчений хлопець Миколка та його нова подруга, дочка викраденого песиголовцями шляхтича Христина кидають виклик щезникам.

Чи не з першої сторінки потрапляємо до традиційної, по своєму теплої, завжди щедро описаної в багатьох українських оповідях селянської народної атмосфери старих часів, де комедія переплітається з тяжким побутом, а міфологія і забобони  з набожністю. Дізнаємося, що в давнину, коли люди самі добували собі хліб та борошно, до млина стояли величезні черги, тож мельники були в пошані не менш, ніж кобзарі. Старий Мірошник був незвичайним мельником: він умів за допомогою чарів викликати вогонь і знав низку чарівних і водночас страшних історій.

Золотоволоса красуня Лісова Князівна, що її волосся пахне п’янкими ароматами літнього лісу та медом, після поцілунку нерозумного бідного хлопця перетворюється на злу стару беззубу бабцю в лахміттях. Юнаки-воїни, яких за зажерливе златолюбство древній волхв прокляв і перетворив на жахливих песиголовців, починають полювати на людську плоть і розмножуються, даючи життя іншим песиголовцям, вовкулакам та повітрулям. Ось що зустрічається слухачам у темному лісі, про який розповідає Мірошник.

Якщо у Льюїса Керрола Дивокрай — то місце, в якому відбувається більшість подій, то місце дії казки Ухачевського можна сміливо назвати Диволісом. У ньому лісовики-Буркотуни творять усілякі дива, а мавки танцюють незбагненні танці.

У книжці згадано історичний період 1654-1667 років, котрий ще називають періодом війни за Україну: коли поляки та українці воюють проти Московського царства, звуть ворогів «підлими москалями» й інколи порівнюють їх із кровожерними моторошними потворами — песиголовцями. Чіпляє увагу вигадана (часом доволі кумедна й шепелява) мова, якою розмовляють песиголовці.

У казці є два світи-виміри: світ оповідача-мельника і його юних слухачів та світ історії (головної сюжетної лінії), яку розповідає старий Мірошник. Інколи, навіть, ці два світи перетинаються, наприклад, схожими образами-героями книжки.

«Казка старого Мельника» — досить добра, якісно написана історія про боротьбу зі злом та перемогу над ним. Історія сповнена фольклором та любов’ю до батьківщини. Історія, що надихає ще більше любити свою землю, шанувати традиції і дивитися в майбутнє зі світлою надією та вірою в дива.

За мотивами «Казки старого Мельника» компанія Euromedia 2015 року зняла кінострічку. В екранізації книжки Сергія Ухачевського були задіяні такі українські актори, як Ірма Вітовська, Володимир Горянський, Ада Роговцева, Остап Ступка, Наталія Сумська, Анатолій Хостікоєв та інші.

Юрій Мостовий

Придбати книгу