Бестселер New York Times «Ми були брехунами»: книга, яка шокує своїм фіналом

LokhartЕ. Локгарт. Ми були брехунами. — Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 219 с.


Роман «Ми були брехунами» Емілі Локгарт було визнано бестселером за версією The New York Times. І хоч вийшов друком він у 2014 році, українською мовою роман з’явився лише цьогоріч. Книга розповідає про історію сім’ї Синклерів — успішних багачів із широкими «американськими посмішками». Вони з тих, хто літають першим класом, живуть у п’ятизіркових готелях, оточують себе лише найкращим. І, звичайно ж, як і буває у реальному житті навіть їхня сім’я має свої «скелети у шафі». Про них і довідується головна героїня роману Кейденс Синклер — перша онука в сім’ї — її головна опора та надія.

Роман цілком можна вважати ідеальним вибором для «літнього» читання. Час описаний в книзі — це час літніх канікул. І саме цей час свободи, пригод, веселощів, невимушеної гри, сонячних пейзажів, купання в морі створює в книзі особливу настроєність. А тому читається з цікавістю та легко!

Роман написаний саме від імені Кейденс. Тому його також можна сприйняти і як щоденник однієї з Синклерів. Приватний родинний острів, на якому традиційно проводить своє кожне літо сім’я аристократів, є головним місцем подій, які описуються в книзі. Кожного літа на острові дівчина зустрічається зі своїм братом Джоні та сестрою Міррен. А також із племінником родини Ґетом. Саме їх чотирьох рідні й називають брехунами:

«Родина називає нас чотирьох Брехунами, і, можливо, ми на це заслуговуємо. Ми всі приблизно одного віку, і у всіх дні народження восени. Більшість часу на острові ми створювали проблеми».
Проте справжні проблеми та брехня ховалася зовсім не в дитячих пустощах. Якщо приглянутися ближче — успіх Синклерів був лише «успіхом на публіку». Тітки Кейденс, а також і її мама були розлучені, їхнє фінансове становище було напруженим. Проте про проблеми «за родинним столом» було просто не прийнято готовити, адже «Ми — Синклери. Жоден із нас не бідує. Жоден не помиляється» (с. 10). Цінною незмінної приязної посмішки для них стала брехня самим собі. Тому трактувати досить гучний заголовок роману «Ми були брехунами» можна і у такий спосіб.

Після смерті бабусі Кейденс стосунки в родинні особливо погіршуються. Будинок та гроші, що вона залишила у спадок, стають справжнім яблуком розбрату. Родинний острів, куди знову влітку з’їхалася уся родина стає місцем їхніх суперечок та сварок, погроз. Острів, оточений із усіх сторін водою, стає замкнутим простором із якого не втекти, так як не втекти від свої проблем, страхів, сумнівів, минулого… І, напевно, символічно, що саме тут і розкривається ще одна велика сімейна таємниця.

Кейденс, яка хворіє на сильні мігрені, не пам’ятає, що саме із нею трапилося. Повернувшись на острів, вона хоче зрозуміти, яку катастрофу приховує її родина, чому її брати та сестри обірвали із нею зв’язок, чому Ґет, у якого вона закохана, не написав їй ні слова, коли вона так потребувала його підтримки, змінюючи одного лікаря за іншим… У своїй кімнаті на стінах вона розклеює нотатки з запитаннями й розпочинає своє власне розслідування.

Проте, як і буває в житті, правду знаходиш зовсім несподівано, часто будучи абсолютно не готовим її почути. Кейденс вдається подолати амнезію і пригадати абсолютно усе… Несподіваний фінал цієї книги напевне і є тим, що зробило її такою популярною. Його не хочеться просто отак переповідати, адже тоді роман втратить усю свою магію. Тому для тих, хто цінує в книгах несподівані кінцівки, цей текст є номером один для прочитання!

Кінцівку твору не можна однозначно назвати доброю чи поганою. Напевно, лише час покаже чи зробили із неї правильні і головне чесні висновки усі члени родини Синклерів. Чи готові вони подивитися у очі правді? Тому символічно, що рядки, які завершують цю історію звучать саме так: «Моє повне ім’я Кейденс Синклер-Істмен. Я потерпаю від мігреней. Я терпіти не можу дурнів. Я люблю гру слів. Я триваю» (с. 219).

Не забувати, що ми лише люди і повинні давати волю своїм почуттям, бути відвертими та чесними із собою, у стосунках із іншими вчить нас роман Емілі Локгарт, який, безперечно, буде цікавий кожному.

Мар’яна Зеленюк

Придбати книгу

Дивиться також: 4 новинки про перше кохання від ВсіКниги (відео)