«Велике переродження»: як дослідження європейських політиків-реформаторів стали книжкою

Фото: Видавництво Старого Лева

Фото: Видавництво Старого Лева

Андерс Аслунд, Сімеон Дянков і колектив авторів. Велике переродження. Уроки перемоги капіталізму над комунізмом. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 440 с.


Чверть століття минуло з того часу, коли комунізм зазнав краху. В східноєвропейських країнах і в колишніх республіках совєтської імперії відбулися глобальні політично-економічні реформи, які задали певний напрям їх розвитку. Як показав досвід, для багатьох держав ці зміни були вдалими, а в інших навпаки — стала процвітати корупція та рентоздирництво.

Два роки тому, на початку травня 2014 року, в Будапешті відбулась дводенна конференція «Перехід у перспективі» організована Інститутом міжнародної економіки Пітерсона та Школою державної політики при Центрально-Європейському університеті, метою якої була оцінка посткомуністичного переходу країнами Східної Європи, Кавказу та Середньої Азії. Під час симпозіуму сорок п’ять експертів оприлюднили власні дослідження та поділилися баченням реформ майбутнього.

Саме обговорені на конференції матеріали лягли в основу збірки «Велике переродження» під редакцією наукового співробітника інституту Пітерсона, колишнього економічного радника Росії (1991-1994 рр.) та радника України (1994-1997 рр.) Андерса Аслунда і колишнього міністра фінансів та заступника прем’єра-міністра Болгарії Сімеона Дянкова.

Окрім того, в книжці містяться матеріали, оприлюднені колишнім заступником прем’єр-міністра та міністра фінансів Польщі Лєшеком Бальцеровичем, колишнім міністром фінансів Угорщини Лайошом Бокрошем, колишнім міністром фінансів, прем’єр-міністром та Президентом Чехії Вацлавом Клаусем, колишнім прем’єр-міністром та міністром оборони Естонії Мартом Лааром, колишнім міністром приватизації, заступником прем’єр-міністра та міністром фінансів Словацької Республіки Іваном Міклошем, колишнім президентом Грузії Міхейлом Саакашвілі та колишнім міністром економіки Грузії Кахою Бендукідзе (в співавторстві), колишнім заступником міністра фінансів України Олегом Гаврилишиним, колишнім радником уряду Російської Федерації Шарлем Виплошем, колишнім радником Європейського парламенту Деніелем Ґросом, колишнім директором програм із перехідних економік при Центрі економічних та політичних досліджень Жераром Роланом та професором політичних наук Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Даніелом Трізманом. Як бачимо, всі автори чудові фахівці в галузях економіки та політики, вони добре орієнтуються в обговорених дослідженнях, бо самі брали безпосередню участь у реформах.

Книжка містить передмову, вступ та поділена на три доволі великі за обсягом частини. В першій частині «Ранні реформатори», яка складається з п’яти розділів, розповідається про країни, в яких реформи відбулися найпершими. Йдеться про Польщу, Угорщину, Чехословаччину та Чеську республіку, Естонію і Росію. На сьогодні Польща та Естонія (зміни в Литві та Латвії за успіхом аналогічні естонським) це найбільш економічно та політично успішні посткомуністичні країни. А ось Угорщина, яка була лідером реформ на початку 90-х «повернулася до етатизму та відступила багато від чого, що їй удалося досягти в рамках інституційної розбудови». Хоча найяскравішим прикладом «відкочування» реформ назад стала Росія, дарма що в певний час «Реформаторам вдалося досягти трьох головних економічних цілей: далекосяжної приватизації, формування ринкової економіки та, …, макроекономічної стабільності».

В другій частині «Запізнілі та недореформатори», що складається з чотирьох розділів, мова йде про Словаччину, Болгарію, Грузію та Україну. І якщо перші три країни, попри відставання з економічними реформами, чи, як Болгарія, «повторне їхнє відкочування», все таки справляються, в їхніх економіках помітні позитивні зрушення, то Україна, як не прикро, розчаровує. Про нашу державу говориться як про «найцікавішу країну-ледаря» яка «таки перейшла до ринкової економіки, [але] їй не вдалося зайти дуже далеко». Зразу ж обмовимося, що розлога доповідь Гаврилишина торкається реформ за президенств Кравчука, Кучми, Ющенка та «жонглювання поміж ЄС, Росією та Сім’єю» Януковича, а наприкінці звертається увага на те, що хоча «економічна статистика не дає підстав сподіватися на швидке зростання, симпатії до України з боку всього людства дають змогу розпочати реформи знову».

Третя частина «Тенденції» містить п’ять досліджень змін в економіці посткомуністичних країн: Дянков говорить про «критичні питання ринковізації та приватизації», Виплош «висвітлює макроекономічні аспекти переходу», Ґрос оглядає «ролі торгівлі, інвестицій та європейської інтеграції», Ролан «робить огляд переходу в тривалій перспективі», а Трізман «надає ретроспективний огляд двадцяти п’яти років економічних змін у колишніх комуністичних країнах від моменту падіння Берлінського муру».

Багато розділів ілюстровані графіками, інформація доповнюється таблицями. Наприкінці кожного з них містяться посилання на матеріали, які допоможуть глибше розкрити те чи інше питання. На останніх сторінках видання читач знайде хронологію подій, що відбувалася в регіоні від початку 1989 до середини 2014 року. Окрім того, наприкінці міститься коротка довідникова інформація про авторів.

Загалом, книжка «Велике переродження» є своєрідним аналізом економічного розвитку посткомуністичних країн від поразки комуністичної ідеології до сьогодення. В ній акцентуються увага як на позитивних, так і на негативних нюансах цього процесу.

Можна зробити висновок, що книжка «Велике переродження» розрахована на широке коло читачів. Вона видасться цікавою не тільки історикам, політологами чи економістам, ал й усім, кому не байдужа доля Європи та, зокрема, України, хто вболіває за нашу державу, прагне бачити її повноцінною та рівноправною учасницею європейської та світової політики.

Микола Петращук

Придбати книжку