У новому романі письменника-сталкера Київ став зоною відчуження

Kamysh

Маркіян Камиш. Київ-86. – К.: Нора-Друк, 2016. – 154 с.


Минулого року відбувся вдалий письменницький дебют мандрівника-сталкера Маркіяна Камиша. Його роман «Оформляндія або Прогулянка в Зону» був презентований в багатьох містах України та помічений як читачами, так і критиками. До того ж цього року він був опублікований у Франції під назвою «La Zone», де отримав позитивні відгуки. Та молодий письменник не зупиняється на досягнутому. Нещодавно було опубліковано його новий роман «Київ-86», над яким автор працював протягом 2015 року.

Як і «Оформляндія», «Київ-86» стосується теми, цікавої Камишу. Це місця, покинуті внаслідок аварії на атомній станції. Але на відміну від попереднього, який можна трактувати як документальну прозу та який розповідає про реальний досвід нелегальних відвідин Чорнобильської Зони, новий роман містить елементи фантастики та альтернативної історії.

В «Києві-86» столиця України була відселена після вже згаданої аварії та за роки перетворилася в заросле дикою рослинністю покинуте Місто, яке відвідують мародери, злочинці, авантюристи різного штибу, яким, зокрема, є й головний герой роману. Це молодий чоловік, ім’я якого не згадується жодного разу. Він заробляє собі на прожиття тим, що водить туристів-екстремалів до закинутого Міста. В книзі описано його чергову експедицію, учасниками якої є японці фотограф Наокі та порноакторка Ікумі, що мають за плечима великий досвід екстремальних мандрівок і прагнуть побачити покинутий Київ. Ця подорож значно відрізняється від попередніх. Цього разу на території покинутого Міста людно, а значить небезпечно. І ще невідомо чи героям роману вдасться живими повернутися додому.

Наратором у романі є головний герой. Розповідь, в якій абсолютно відсутні будь-які діалоги, не дозволяє розкритися іншим героям – вони ідуть, їдять, кохаються, лякаються, тікають і … все. Зате характер оповідача розкритий доволі добре. Він постає сміливим авантюристом, схильним не тільки до роздумів чи миттєвої реакції на загрозу, але й до безвідповідальності – був попереджений про загрозу, та все ж піддався і повів туристів туди, де чигала небезпека.

Окрім оповідача, головним героєм роману є покинуте Місто, географію та локації якого він описує (готель «Дніпро», дзвіниця Лаври, зруйновані мости, зарослі чагарями вулиці), переймається наслідками для нього можливого прориву дамби чи пророкує зрештою повернення до столиці людей. Хоча й визнає: «Скільки уявляю Київ живим – не можу полюбити його сильніше ніж таким, яким він є нині: застиглим і чарівним, порожнім і таємничим».

Слід відзначити, що «Київ-86» дещо перегукується з «Оформляндією». Та це й не дивно – роман ґрунтується на особистому досвіді автора.

Роман Камиша читається доволі легко, хоча сюжет не відзначається динамікою. Під кінець можна втомитися: автор доволі своєрідно маніпулює словами, відповідно, подекуди речення видаються доволі неповороткими. Для прикладу, «Вони летіли, аби вгаситися по вені пустками застиглих вулиць, порожніми проспектами і завмерлими площами» чи «Криваві патьоки зіллються у єдине русло і цеглини страху гаситимуть крихкі шибки її спокою». З іншого боку, це авторський стиль Камиша, якому притаманні розмовні слова («рубилися», «втичиш», «заброшки», «мотик» і т. д.)  та обсценна лексика.

Загалом, «Київ-86» є логічним продовженням розвитку Камиша як письменника, а читацькою аудиторією бачаться, насамперед, молоді люди – любителі екстриму й фантастичної та пригодницької літератури.   

Микола Петращук

Придбати книгу