Львівський поет опублікувов дебютну збірку віршів про пошук істини

Lekhiv

Петро Лехів «Стихії душі». – Львів: ПАІС, 2016 – 100 с.


Дорогою одвічних істин – Любові до Всевишнього,  взаєморозуміння, патріотизму не у словах, а у вчинках, самопожертви заради рідної України, вірності у коханні, взаємоповаги у родині люб’язно запрошує читача вирушити на сторінках своєї дебютної збірки поезій «Стихії душі» Петро Лехів.

Особисто мене найбільше вразила щирість, глибока Віра у всеперемагаючу силу Божої Любові до кожного, хто відкриє Творцеві своє серце. Однак, «Духовність» і розділ збірки з такою ж назвою –  це лише одна із наскрізних тем збірки, над якими поет ненав’язливо і дуже спокійно пропонує замислитись, спробувати зрозуміти, а найголовніше – відчути струнами власної душі кожного, хто гортатиме сторінки цієї чуттєвої, іноді навіть, «лагідної» книжечки, що вийшла у світ у видавництві «Паіс».

Моя бесіда з автором книги вийшла дуже невимушеною, цікавою та насиченою деталями про мотиви, які спонукали взятися за перо. За словами Петра Лехіва, він прагне своєю поезією «збудити український народ зі сну байдужості», адже Соборна Вільна процвітаюча Україна – це не прекрасна далека мрія, а реальність, яку щомиті маємо творити всі ми, хто живе і самовіддано працює на цій землі.  

Збірку поділено на розділи за основною тематикою віршів: Духовність, Роздуми,  Патріотизм, Лірика, Святкове, Міста, Природа, Постаті. Кожна поезія є своєрідним закликом до людей, щоб прагнули змінювати себе та світ довкола, заради кращого майбутнього, старалися жити згідно найвищих християнських цінностей. Читаючи збірку, ви неодмінно відчуєте глибоку релігійність поета, його пошану до традицій та звичаїв нашого народу.  

 

До прикладу, у вірші «Коляда»  автор натхненно змальовує атмосферу Різдв’яних свят:

« …У час знаменний Новий рік приходить –

Вкраїнський люд його вітає радо:

Пісні лунають з кожної господи,

У мирі та братерстві наша правда.

Пшениця в хаті, щедра коляда,

Які ж шляхи вона до нас здолала!

І Україна сильна й молода

Співає нині: «Нова радість стала!..» (с. 79) .

 

Сповнена болю поезія «Геноцид», написана на спомин 33-го року жахливого Голодомору в Україні.

Всьому, що осмислює автор у своїх поезіях, чи то природа рідного села, чи світлофор, або туга батьківського серця, притаманна відвертість, простота, чуйність та емоції, що ллються чистим струмочком рим та образів із глибин душі автора, де «вирують стихії» радості та суму, життєвого вибору, любові до свого народу.

 

То ж, читаймо, друзі, змінюймось на краще і не забуваймо, що:

«…У єдності наша сила

Та щит від усіх нещасть…»  (с.47).

Ігор Зіньчук