Трилер Олексія Волкова «Вовчий місяць»: колишній учитель проти мафіозі

VolkovОлексій Волков. Вовчий місяць. — К.: Нора-Друк, 2016. — 464 с.


Створюючи новий роман Олексій Волков чудово розумів потребу сучасного українського читача в гостросюжетній прозі. І він її вкотре задовольнив — нещодавно видавництвом «Нора-Друк» був опублікований його черговий трилер «Вовчий місяць».

Головним героєм роману «Вовчий місяць» є колишній вчитель історії, а тепер «чорний археолог» Богдан Варибрус, який заробляє собі на прожиття нелегальними розкопками. Перед новорічними святами він вирушає в чергову експедицію та заглибившись в непрохідні хащі кілька днів проводить вдалині від цивілізації.

За час його відсутності трапляється резонансне вбивство. У виставковому центрі «Нірвана» невідомий застрелив п’ятьох чоловік, серед них і сина відомого олігарха. Знайшлися свідки які в невідомому вбивці впізнали Варибруса, а зважаючи на те, що він уже кілька днів невідомо де знаходиться, поліція переконана в тому, що історик-невдаха з жорстким характером заліг на дно через злочин. Його розшукують по всій країні, висловлюються підозри про його причетність до інших злочинів та зв’язок із сепаратистами.

Варибрус зайшовши перед поверненням в інтернет випадково дізнався про те, що його підозрюють у вбивстві та уявляючи як працює правоохоронна система дійсно вирішив сховатися. У цей час він випадково врятував молоду дівчину Яну, яка вирішує допомогти йому переховуватися.

Єдине, про що Варибрус ще не знає — його розшукує не тільки поліція, але й впливовий південноамериканський олігарх-мафіозі Маріо дель-Боска. Ситуація, в яку він потрапив, надзвичайно напружена, і невідомо чи головному герою вдасться з неї виплутатися.

Попри те, що в анотації вказано нібито «Будь-який збіг з реальними подіями є випадковим» мусимо визнати, що підґрунтям нового гостросюжетного роману Олексія Волкова стала сумнозвісна подія, яка трапилася восени 2012 року. Тоді в київському торгово-розважальному центрі «Караван» стався жахливий злочин. Невідомий озброєний чоловік розстріляв чотирьох охоронців. Троє з них загинули, а один у важкому стані опинився в реанімаційному відділенні лікарні. Через кілька тижнів тіло підозрюваного було знайдено в парку, а весною 2013 кримінальна справа була закрита. Попри це, до слідства досі виникає багато запитань. Хоча Волков і змінив локацію та пересунув події ближче до сучасності, натяк доволі прозорий — той випадок іще не забувся.

У романі доволі багато героїв — чоловіків. Головний герой Богдан Варибрус, на сторінках роману постає сміливим, відчайдушним, схильним як до рефлексій так і до миттєвих рішень та рішучої дії чоловіком. Він нагадує героя класичного бойовика. Йому завжди підвертаються складні ситуації з яких він зуміє успішно викрутитися, продемонструвавши власну витримку, сміливість, відчайдушність.

Переслідувачі-поліцейські теж терті калачі, здатні до аналітичного мислення, вміння робити правильні висновки. З іншого боку, попри власне бачення справи, вони схильні виконувати накази начальства, навіть якщо ті відверто безглузді та опираються на фальсифіковану інформацію.

Виваженим та рішучим є й Маріо дель-Боска, який постає не стільки латиноамериканським бандитом скільки бізнесменом, що вміє добиватися власний цілей. Певною противагою йому постає український торгівельний магнат Борис Маркуш — жорсткий чоловік, який вміє не тільки вести бізнес, але й не боїться вчиняти злочини, зокрема, викрадати людей, та прагне успішної політичної кар’єри. Ці обидва чоловіки мають власні армії спеціально навчених людей. Тільки один із них своїм довіряє, а інший — боїться зради.

Натомість у тексті зустрічається доволі мало жіночих персонажів — колишня дружина героя Дарина, її сусідка-алкоголічка Сонька, Яна та інші, виконавши вузьку роль, (для прикладу, Яна переховує Варибруса, а сусідка повідомляє про його схожість на «нірванського» кіллера) надалі рідко з’являються (або й не з’являються) на сцені. Ще однією прикметною рисою роману є, як і в житті, відсутність абсолютно позитивних героїв. Усі вони постають звичайними людьми з власними сумнівами, бажаннями, мріями, страхами.

Окремо мусимо сказати про те, що на сторінках роману автор за допомогою героїв, в першу чергу Варибруса, прагне проаналізувати сучасне становище в нашій державі. Чого тільки вартує такий монолог: «Наше суспільство серйозно хворе. І не у тім річ, що за політичні сили при владі. Нехай навіть ваша прийде — однаково. Це нічого не вирішує. Нація некритична. Про що ви говорите? Війну зачіпаєте? Опоненти ваші винні, які зараз при портфелях? То скажіть мені — чого вартий народ, який на одній ділянці фронту воює, життя кладе, а через іншу їздить до ворога працювати, піднімати його економіку, бо там бабло, бо хочеться поїсти та вдягнутися, а у свого пана не надто заробиш? То чого владі тицяти, що у Росії бізнес тримає, що на війні гроші відмиває, як такі самі? Десятки тисяч українців у Москві на заробітках. Немає принципів. Існує лише один — усе продається. Крапка. Зараз усе пристойно. Гидити привселюдно на газоні і казати, що удобрюєш — тепер це нормально. Мости в кольори прапора вже в останньому селі розмалювали, а пляшки попід них як кидали, так і кидаємо. Тож розкажіть оте все комусь іншому. Не у владі річ. Скільки разів міняли? І що? Влада у народа така, на яку він заслуговує. У хворої нації не буває здорових лідерів і не може з’явитися постать, яка приведе до отого вашого „світлого майбутнього“. І рятівна політична сила не прийде. Це повна утопія. Казка для дурників. Націю, що деградує, не врятує ні п’ятий , ні десятий „майдан“. Ламаємо споконвіку — пару випускаємо, а далі нехай Божа воля править».

У романі Волкова присутня критика поліції з її методами роботи і можновладців чи крутих бізнесменів, з їх можливостями, які дозволяють їм все більше бути схожими на злочинців. Критикує автор й легалізацію зброї. Йому здається, що в цьому випадку олігархи офіційно озброять велику кількість людей, сформувавши таким чином власні армії.

Відразу слід зауважити: аналіз Волкова доволі поверхневий. Він підіймає проблему, та не дає відповіді як її вирішити. Хоча це й не дивно, адже роман насамперед розважальний. І з його допомогою автор заохочує читача до власних міркувань, залишаючи за ним право остаточних висновків.

Карколомний сюжет роману «Вовчий місяць» розгортається динамічно. Мова роману легка, Волков використовує багато розмовних слів. Незважаючи на доволі пристойний обсяг тексту, «Вовчий місяць» читається швидко та цікаво. Автору вдається тримати читача в напрузі до останньої сторінки.

Загалом, слід визнати: Волкову вдалось написати цікавий гостросюжетний пригодницький трилер, розрахований передусім на чоловічу аудиторію, який покликаний не тільки розважати, але й спонукати читача до роздумів.

Микола Петращук

Придбати книгу