Просто про найскладніше: «Найкоротша історія часу» Стівена Гокінґа

hoking

Найкороша історія часу / Стівен Гокінг і Леонард Млодінов; перекл. з англ. Ю. Андрущенка. — Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 160с.


Наукова література сильно відрізняється від художньої. Коли письменник пише в художньому стилі, він намагається використовувати багато художніх засобів, милозвучних слів, щоб словом намалювати красиву картину. Перед авторами науково-популярних, розрахованих на широке коло читачів книжок стоїть зовсім інше завдання, художні засоби їм ні до чого, для них головне якнайпростіше пояснити складні теорії та донести науку до пересічної людини. Автори книги «Найкоротша історія часу» Стівен Гокінґ і Леонард Млодінов, на мою думку, чудово з цим справилися.

«Найкорошта історія часу» — це книга, що розповідає про уявлення людей про Всесвіт від найдавніших часів, грецьких мислителів, до сучасності та високих технологій. Трапляються місця, де автори торкаються теми Бога як Творця Всесвіту. Варто відзначити, що однозначної думки у цій книзі не висловлено, інколи автори зазначають, що деякі явища та теорії можна пояснити тільки існуванням Творця, а інколи розповідають про теорії, що відкидають його існування. Та я раджу цю книгу всім: незалежно від того, чи вірите ви в існування Бога, в книзі не ображають почуттів віруючих, а вміст книги допоможе вам краще зрозуміти досконалість Божого витвору. Ця книга піде на користь як учням шкіл, студентам, які з її допомогою підвищать свої знання з фізики, так і будь-якій дорослій людині просто для саморозвитку.

Книжка складається із дванадцяти розділів, в яких автор поступово переходить від уявлень людей про планету, що стоїть на черепахах, до квантової механіки і теорії суперструн. «Найкоротшу історію часу» можна назвати найкоротшим курсом фізики, адже після її прочитання ви значно збільшите обсяг власних знань з фізики, або, принаймні, пригадаєте те, що вже знали. Це 160 сторінок стислої історії розвитку уявлень людей про Всесвіт, підкріпленої простими й близькими прикладами, інколи ілюстраціями, а в кінці термінологічним словником.

Особисто мені найбільше сподобався розділ про мандрівки в часі. Те, що я бачив у фільмах, що здавалося мені фантастикою і чимось таким далеким, автори пояснюють з наукової точки зору. І пояснюють досить зрозуміло. Можливість мандрівок у майбутнє фізики пояснюють на основі так званого «парадоксу близнят», про який ви могли десь чути. Якщо один із близнят вирушає до далекої зірки, рухаючись зі швидкістю близькою до швидкості світла, а потім повертається назад на Землю, то після повернення він виглядатиме молодшим за свого брата-близнюка, який залишався на землі. Оскільки час — поняття відносне, то в системі відліку, пов’язаній із космічним кораблем, він йтиме повільніше, ніж на Землі. Можна сказати, що близнюк на космічному кораблі здійснив мандрівку в часі. Автори «Найкоротшої історії часу» вважають, що коли розвинути швидкість, дуже близьку до швидкості світла, мандрівки в майбутнє можуть стати реальністю!
А як щодо подорожей у минуле? Якщо вони коли-небудь стануть можливими, то чому досі ніхто не прибув до нас із майбутнього? А якщо хтось повернеться в минуле й дасть нацистам схему ядерної бомби? Або що буде, коли повернутися в минуле і вбити свого прадіда, у якого ще немає дітей? Шукайте відповіді на ці питання разом із відомими фізиками на сторінках «Найкоротшої історії часу».

Загалом книга дуже цікава, зрозуміла широкому колу читачів, просто приречена на перечитування, та, на мою думку, стане цінним надбанням до вашої домашньої бібліотеки.

Артур Дронь

Придбати книгу