Письменник Василь Іванина в новому романі вистраждав біль мільйонів мам

ivanynaВасиль Іванина. Брати: сучасний роман. — К.: Український письменник, 2016. — 192 с.


10 видавництв хотіли надрукувати роман Василя Іванини «Брати». Він написав його за 50 днів. Доредаговував декілька місяців. Опублікували художній текст у оновленому видавництві «Український письменник», директор якого на презентації сказав, що коректор плакала, коли його вичитувала. Тема «Братів» Іванини проходить крізь серце кожного українця, бо стосується сучасної війни, яка розділяє сім’ї.

У романі брати воюють один проти одного. Назар, відомий художник, доброволець, який пішов на фронт визволяти донбаську землю од російських окупантів. Андрій, російський офіцер, якого прислали визволяти Донбас від укропів та фашистів. Старший брат потрапляє у полон до молодшого. Тут і розгортається основна драма більш як 150-ти сторінкового роману.

Двох братів ріднить Бульбівка. Їхній пуп заритий у невеличкому українському селі. Бульбівка, бульба — це похідне від гоголевого «Тараса Бульби». Автор не приховує симпатію до безсмертного твору. Принаймні один із центрових героїв Іванини виріс на грунті гоголівського твору. У сучасного українського письменника Андрій малорос і холуй, серце якого десь глибоко нутряться з Україною, а мізки уражені бацилою російської пропаганди. Цього персонажа Василь Іванина змалював неоднозначним та складнішим за гоголівського, надав йому більшої людяності й українськості, попри «русскій мір» у голові. Чорно-білий тон основної колізії роману письменник розбавив внутрішніми метаннями антигероя. Він по-фаустівськи розривається, між ідеєю відкупу брата з полону і тим, щоб не втрати посаду, довіру ФСБешників.

17 розділів роману «Брати» написані в сентиментально-ліричному дусі. У кращих традиціях побутово-реалістичного письма. Автор купається в народній мові та фразеології. Викуване журналістським ремеслом, сотнями газетних і журнальних публікацій авторове слово чуттєво загострене, сентиментально-зболене, по-материнське ніжне й трепетне. Ще ні в кого з романістів материнська туга за синами, цей межовий стан страху й переживань за долю дітей у війні XXI столітті не описані з таким нервом і співпереживанням. Зрештою, у фокусі АТО військовослужбовці, а матері та вдови залишаються десь поза кадром. У романі Василь Іванина вистраждав біль мільйонів мам, які послали на бойню власних синів.

Журналістський фах у дечому вилізає письменникові боком. Це стосується надміру публіцистики в тексті, допіру очевидних свідомим українцям речей. Усього того, що кожного дня ми чуємо з екранів телевізорів, читаємо з українських газет, у проукраїнських блогерів. Усе це вкладене в уста Назара, який ці прописні істини утовкмачує недолугому й зомбованому російською пропагандою братові. Автор навіть спробував провести паралелі Назарової долі із тернистим шляхом Кобзаря. Що мало перспективно з огляду на часову дистанцію й контекстуально-епохальну різницю.

У 50-их роках в німецькому журналі «Шпігель» опублікували фото. На ньому зображено німецьку каску, з неї проростає рослина. Себто життя перемагає війну, бомби й кулі. На обкладинці ж роману «Брати», яку оформив письменник Павло Щегельський, розрізаний грунт. Із розрізу проростають квіти. Хоч земля наша розколота й фінал роману відкритий, автор усе таки бачить надію у скорому завершені війни.

Насамкінець хочеться нагадати, що Василь Іванина зі старої гвардії українських письменників. Більше 30 років працює в царині художнього слова. З-під його пера вийшли оповідання, повісті й романи: «Журавлі з отчого краю», «Полин-люби-мене-не покинь», «Агонія», «ДОПР», «З неба зіронька упала». Василь Іванина переклав книжку російського фантаста Івана Єфремова «Година Бика». Новий роман «Брати» відзначили премією імені Михайла Стельмаха.

Яр Левчук