Поезії мовою війни – книга молодого бійця АТО

Влад Сорд. Трансгрес(і)я: Поезії. — К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2016. — 96 с., іл.

Фото: zik.ua

Війна України з Росією на Донбасі спричинила тематичне розширення сучасної української літератури і появу нових, досі не знаних авторів.

Книжку «Трансгрес(і)я», з якою ви матимете змогу познайомитися нижче, написав молодий захисник нашої Батьківщини, боєць 93-ї ОМБр Влад Сорд.

Судячи з дати написання декількох віршів, Влад почав писати дуже рано. І ще зовсім юним хлопець потрапив в АТО. Там він перебував із перших днів війни, пройшов усі «гарячі» точки, включно з Іловайськом. За той час, що він воював, його світогляд значною мірою змінився, вірші стали більш дорослими.

Якщо ви почитаєте твори Влада, датовані, приміром, 2007 роком, — це дитяча графоманія з дієслівними римами. Але ось його поезія, написана уже під час АТО:

Змучені і зневірені

Ті, хто творять історію.

Пальцями почорнілими

Вчаться життю зі зброєю.

Серед усіх – не зломлені

Болем, смертями, зрадами,

І почорнілі, втомлені

Сплять у степу під ГРАДами.

Від барикад скривавлених –

До Ілловайських “опадів”

Залишки йдуть незламаних,

Поки що не закопані.

Очі – глибоке озеро,

Де замість дна – поранення:

“З Фронту лиш тих привозили,

Хто воював неправильно.”

І до катів усміхнених

Тягнуться руки згорені,

Що вже давно зневірені –

Та щей тепер знедолені.

Нас залишилось мізерно,

Але ми – сталь гартована,

І, наче меч, обріжемо

Шиї брехливим головам.

Стануть в колони кіборги!

Сотні очей пустих.

І не зупинять стінами

Чорних їх всіх та злих.

Друже! Коли вагаєшся –

Згадуй цих три слівця:

“Кіборги. Не. Ламаються.

Кіборг. Це я. Це я.”

У поезії Влада Сорда ви не знайдете якихось сильних метафор, однак твори останніх двох років таки дуже глибокі, наповнені почуттями, зоровими й слуховими образами.

Вітрила наповнить втома,

Напориться борт на рифи.

Не верне корсар до дому,

Бо буде там сумно й тихо.

Розірвуть стихії небо,

Заповнить вода каюти.

Куди ти біжиш? Не треба.

Прийшов час навік заснути.

Не буде ні жаху з болем,

Печалі не стане місця.

Боротись на рівних з морем –

Це просто безглуздо, смішно.

І вітер поглине крики –

Забракне в легенях кисню.

Кидаючи долі виклик,

Готовий будь бути вбитим.

Забарвиться кров’ю піна,

Уламки засіють берег.

Вдивлятимуться глибини,

Мов з прапора білий череп.

Вода, наче крила ночі.

Охопить на мить туга…

Відкрий же широко очі

Торкаючись ніжно дна.

Він бавиться із римами, використовує суміжне та перехресне римування, переважно окситонні рими.

Основні теми його поезій — любов і війна.

Вона приходить до мене ніччю

І тихо-претихо шепче,

Про місце, де жити ми будем вічно,

Про місце, де неможливо вмерти.

Вона торкає мене вустами,

Розказує про безодню;

Вона показує, ким не стану

І хто я такий сьогодні.

Вона стискає мою долоню

І дотик плавить її у зброю.

Вона шепоче, що у полоні

Лиш томиться, хто не встояв.

Струнка, наче ніж для жертви,

Що топче священні трави.

Ми з нею не можем вмерти,

Ми з нею єдино праві.

Ночами не світять зорі –

Вона робить з мене звіра,

Що дико жадає волі

І в іклах чужого тіла.

Я дихаю разом з нею,

Ядухою, снігом, димом,

Тримаю плечима стелю,

Яку ми гуртом валили.

І знаю: вона не збреше!

До чорта усі вагання.

Ти та, хто цілує першим;

Я – той, який б’є останнім.

Влад пише одночасно російською й українською, до його збірки увійшли поезії обома мовами. Щоправда, ті, що українською, таки значно сильніші.

Не ходи воювати, друже!

Слухай батька, дружину, матір –

Всі вони не хотіли б дуже,

Щоб ти справжню війну побачив.

Не ходи воювати, брате!

Ти ж ні краплі цього не вмієш.

Є кому і без тебе вмирати,

Ліпше втілюй свої потаємні мрії.

Побрехеньки про злість ворожу

Хай смішать тебе, як раніше.

Тих всіх жахів і бути не може!

Тож не дивно, що людям – смішно.

Не ходи воювати: нащо?!

Будь слухняним чи може успішним,

Не брудни чисті руки нізащо –

Людям солідним з такого смішно.

Ми поляжем самі і крапка.

Переможемо задля тебе!

В цій війні лиш свобода – ставка.

Воювати. Тобі. Не. Треба.

Також поет удало підібрав епіграфи, які обрамляють його вірші. Помітно, що Влад багато читає, йому цікаві різні представники світової літератури.

Щодо недоліків книги:

– якщо вона планувалася як білінгва, то поезії українською та російською мали би бути відділені одна від одної на дві абсолютно різні половинки книги. Зручніше було б перевертати книгу догори дриґом, аніж читати поезії упереміш.

– україномовні та російськомовні поезії мають англомовні назви. Вважаю це недоцільним.

Загалом же збірка бійця АТО Влада Сорда варта того, щоби її прочитав кожен. Бо ж часом тим, хто живе у Києві, у Львові, в Одесі чи в будь-якому іншому місті здається, що війна далеко, що це не їхня битва, що вони не причетні і можуть продовжувати жити так, ніби нічого не відбувається. “Трансгрес(і)я” — це спосіб побачити світ очима воїна, захисника, відчути те, що відчуває він, усвідомити, наскільки багато роблять для нас, мешканців мирних міст, ті, хто зі зброєю в руках обороняють нашу країну від окупанта.

Ці поезії — нагадування нам про те, що бійці АТО на Сході тримають на своїх плечах мирне небо над нашими головами. Власне, саме від усвідомлення цього з’явилася ця книга: митці й видавець оцінили глибину й чуттєвість наповнених вітаїзмом віршів молодого поета-воїна і дали шанс цій збірці побачити світ. Тому не судіть суворо про поезії автора, бо ж йому є куди розвиватися. Енергетичні й живі поезії Влада Сорда з часом, імовірно, стануть іще більш експресивними і змусять читачів по-новому подивитися на такі, здавалося б, звичні речі.