Оптимістична фантастика

UMF-Arenev1Володимир Арєнєв. Зобразіть мені рай. – К.: Грані-Т, 2009. – 144 с.

Володимир Арєнєв – якщо не корифей, то вже залізно майстер сучасної фантастики. І коли деякі несвідомі громадяни фендому по той бік кордону сумніваються, що Арєнєв – саме український письменник, то подаруйте їм його нову збірку оповідань «Зобразіть мені рай». Вона для цього просто створена – і зміст цікавий, і оформлення стильне, і палітурка тверда, і шрифт читабельний… Береш до рук, гортаєш – і починається в гарному сенсі ностальгія за часами розквіту радянської фантастики, особливо дитячо-юнацької… Утім, у цій віковій групі й знаходиться левова частка любителів фантастики – іноді «підсаджених» на зовнішню атрибутику: ельфи, орки, маги, у крайньому разі, подорожі в інші світи. Отаким читачам неодмінно «Зобразіть мені рай» подаруйте – нехай переконаються, що зовсім не обов’язково тікати з нашої реальності, треба лише вчасно зупинитися та придивитися… і такі дива можна побачити, що куди там ельфам із орками!
Арєнєв з любов’ю прописує деталі змальовуваної реальності, і серед розмаїття деталей не завжди відразу можна вирізнити ту, яка дуже скоро проявить усю фантастичність сюжету. Тому ця фантастичність дуже правдива – не провалюєшся в інший світ, а з подивом спостерігаєш, як у цілком нормальних, буденних декораціях починаються дива. Головні герої – на перший погляд, цілком середньостатистичні громадяни, яких із дюжини дванадцять. Вони мають родини і хобі, ходять на роботу, їздять у потягах, лежать у лікарні – та що завгодно! І якби не вищезгадана здатність зупинитися і придивитися, їхнє життя не було би цікавим для читача. А так… Один герой помітив, що, коли кидаєш монетку в море, її хапає якась химерна рука. Інший персонаж зауважив, що огризок олівця, випадково підібраний на пошті, здатен малювати те, що потім матеріалізується. Ще один — звернув увагу на чудернацький годинник свого сусіда в літаку… Утім, власне фантастична компонента оповідань Арєнєва залишається хисткою і не претендує на більшу справжність, ніж сама реальність – герой не може бути на сто відсотків упевненим, що дійсно все саме так, як йому здається. Читач сам вирішує, у що вірити.
Одне оповідання збірки написано начебто у класичному каноні – інший світ, інше суспільство, різні традиційні атрибути фантастичних творів… Але за час читання уже звикаєш до того, що все описане може відбуватися за рогом, тому мимоволі нормально сприймаєш мутантів-студентів, які вперто не бажають нічого вчитися і мають здатність випускати особливу пахучу речовину, яка збуджує в інших агресію. Ну, художнє перебільшення – а решта нічого, навіть дуже може бути…
Фантастика Арєнєва – проста, парадоксальна, легка і… несподівана. (Окремий респект і пошанівок літературному редакторові збірки Іванові Андрусяку – мова дуже яскрава і жива, ляпів практично нема.) Між рядків струмує енергетика автора – потужна і позитивна. Арєнєв – такий невиправний оптиміст, що навіть у найщемкіші моменти (а є в цих оповіданнях і такі) не впадаєш у смертні гріхи суму і зневіри, а відчуваєш: боротися варто. Себто просто жити далі. Це ж так цікаво!
Атанайя Та