Харукі Муракамі. 1Q84. Книга 1. – Х.: Фоліо, 2009.-с 506.
Новий роман Харукі Муракамі, який став бестселером в Японії, та й по всьому світу розходиться шаленими темпами, прочитати на одному диханні не вдасться – власне, робити цього й не потрібно. Бо маємо унікальну можливість відволіктися від шаленого ритму життя й отримати дозу заспокійливого у вигляді гарної книги.
«1Q84» з легкістю захоплює свідомість читача і не відпускає до останньої сторінки, але при цьому не дає «проковтнути» себе за раз. Роман «не дається» через манеру викладення матеріалу: стрімкий розвиток подій різко обривається філософськими роздумами героїв, спроба здійснити будь-який крок, що не є загальноприйнятим у суспільстві, супроводжується «ліричними відступами» та поясненнями. Автор майстерно тримає інтригу, раз у раз натякаючи на те, що розгадка ось-ось визирне з-за наступної сторінки. Деякі особливості роману вже знайомі шанувальникам Муракамі з попередніх книжок – це любов автора до деталей, які можуть змінити сприйняття інформації, та дві, на перший погляд, абсолютно непоєднувані сюжетні лінії.
Події відбуваються в паралельних світах: Токіо 1984 року та, за визначенням героїні, Токіо «незрозуміло якого (1Q84)» року (Q від англ. question mark – «знак питання»). Тож химерні події невизначеного року переплітаються з подіями, на перший погляд, простими. Зрозуміло, що наприкінці роману дві історії, дві реальності переплетуться, але як? Це питання й тримає читача в напрузі. Світи, про які йдеться, дуже різні. Герої теж, здається, не мають нічого спільного. Що може поєднувати вчителя математики, а за сумісництвом – письменника-початківця, з кілером-інструкторкою з самозахисту? І як тільки, здається, ось-ось приходить розуміння того, що ж спільного у героїв книги, як оповідь обривається. Книга закінчується на найцікавішому. Тож доведеться поламати голову над питанням: «А що там далі?». Але зібрати шматочки цього пазлу, в якому є все: кохання, вбивства, секс, політика, дружба, зрада і властиві японському суспільству (та й не тільки йому) проблеми, пов’язані з новоспеченими релігіями, – в цілісну картину самотужки навряд чи вдасться. Тож нам залишається чекати на переклад другої частини роману зі, сподіваємось, не менш цікавим розвитком подій.
Анна Богородіченко