Раймонд Коурі. Еліксир безсмертя. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 2008. – 496 с.
Давні таємниці та артефакти можуть продовжити життя, а можуть принести смерть. Вони несподівано увірвалися у наш час і практично зруйнували спосіб життя відразу декількох головних героїв пригодницького роману «Еліксир безсмертя» відомого лондонського кіно- і телесценариста Раймонда Коурі, бестселери якого понад півроку тримались на найвищих щаблях списку найпопулярніших книжок за версією «New York Times».
Дуже химерно переплітаються у романі історичні розділи про графа Сен-Жермена та його найлютішого ворога Раймонда ді Сангро з подіями нещодавного минулого – останньої війни в Іраку. Їх поєднує одна велика таємниця, яку ховає символ змія, що кусає себе за хвіст – Уробороса. Навколо цього символу безсмертя й закручений сюжет книги, у якому не обійшлося без лабораторії, де проводяться жорстокі досліди над людьми, без викрадення відомого професора археології Евелін Бішоп та без пригод її доньки, яка намагається відшукати матір, а ще – без агента ЦРУ, біогенетика, лікаря-маніяка й гуртка кілерів.
Дія відбувається у різних часових площинах на фоні екзотичних пейзажів Іраку та Лівії. Перебіг подій непередбачуваний. Сюжет повертає стрімко і під різними кутами, що не дає змоги відкласти книжку, поки не буде перегорнуто останню сторінку. Очевидно, автор розраховує на екранізацію свого твору, адже манера викладу тексту нагадує кіносценарій: описи подій переважають над стислими чіткими діалогами, не знайдемо в книзі й філософських пошуків сенсу життя та екзистенційних роздумів. Однак у книгах подібного штибу ніхто й не шукає відповідей на одвічні питання. Читаючи пригодницький роман, очікуємо від нього заплутаного сюжету та несподіваної розв’язки, стрілянини, перегонів, бійок та, в решті-решт, перемоги добра над злом. У романі Раймонда Коурі маємо всього з лихвою.
Атанайя Та