Якщо ви не любите „COMEDY CLUB”…

Павло Глазовий Гуморески. Старі й нові. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. – 336 с.

…так, як не люблю його я, тоді ви людина, яка зовсім не розуміється на сучасному гуморі, його „в’язких” жартах, над якими автори регочуть голосніше за глядачів. Вам байдужі люди, із яких глузують „Камеді”, бо ви не знаєте їх в обличчя, хоча вони вважаються сучасним бомондом? Не переймайтеся, ви – не клінічний випадок. Просто це свідчить про ваш досить пристойний смак і про те, що гумор для вас трошки більше за рефлекторне гиготіння. Ви потребує чогось якіснішого за „секонд хендні” анекдоти. Тому можете сміливо брати до рук перевірену юрбою читачів та часом, оновлену книгу Павла Глазового „Гуморески”.

Навіть важко сказати, що красномовніше промовляє про зміст нової збірки: назва „гуморески” чи прізвище автора, оскільки для сучасників ці слова майже синоніми. Недивно, що книгу „Гуморески” можна віднести до видань, яким починаєш посміхатися у відповідь уже з першої сторінки. А завдяки художньому оформленню видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” не полишаєш усмішки й до останньої сторінки, бо знайомі карикатурні герої, якими оздоблено іронічні й по-доброму смішні тексти Глазового, загалом відомі з часів журналу „Перець”: полохливі бабці, школярі-бешкетники, вітряні молодиці й багато інших типажів.

„Гуморески” мають приписку „книжка для дорослих” із додатком у дужках „і кілька жменьок для дітей”. Хоча, якщо уважно придивитися до „гуморескового” змісту, то він саме із жменьок і складається – усього 16 пучків (як називає їх сам автор) доброго стиглого сміху.

Автор не намагався бавитися в соціолога, проте кожен із читачів може себе віднести до відповідної групи й почитати про свої вади щось новеньке. Ви з якої жменьки? З любителів найвідомішого виду українського родичання – „куміади” чи вам ближче щось гарячіше – „куми та коханці”? А можливо, вас просто спонукає шануватися родинний статус, і ніякий ви не жадюга-ледарюга-зміюга, а просто належите до „зятів, тещів та сусідів”, „молодят” або „студентів”. Не знайшли себе у вищезгаданих пучках? Ну, є ще кілька, головне, щоб ви не соромилися себе до них віднести: „жевжики і мудрагелі”, „ледарі, хапуги, п’янюги”. Зрозуміло, це не про вас, хто ж любить про себе правду читати? Найбільш інтригуючу жменьку припасено для наймолодших – „звідки беруться діти”. Не хвилюйтеся – картинки пристойні, історії життєві й надто знайомі, бо вас за них колись батьки шльопали в дитинстві, називаючи „лобуряками”.

Єдине, що не зрозуміло – чому обкладинку прикрашає козак, що теревенить по мобілці? На щастя, гумор Глазового актуальний і без мобільних втручань сьогодення. Гортаючи книгу „Гуморески”, поринаєш у ті щасливі часи, коли тьоті користувалися духами „Шахерезада” і голосно лаяли своїх чоловіків. А ті, у свою чергу, ліниво вмощувалися на дивані, ховалися у затінках двориків зі свіженьким примірником журналу „Перець”. По радіо співала Алла Пугачова, а сьогоднішні резиденти „Камеді Клабу” ладнали зі строкатих сторінок „Перцю” паперові літачки та кораблики… Ох, не паперові конструкції треба було складати, а читати гарний гумор, може, і жарти були б вдалішими та дотепнішими.

Іра Татаренко

Придбати книгу Павло Глазовий  «Гуморески» в інтернет-магазині ВсіКниги.