Янголи серед людей

Оксана Весна. Які ж вони – янголи? Повість-казка. – Львів: Аверс, 2008. – 104 с.

Можливо, вона зустріла на вулиці янгола, який розповів їй цю історію. Можливо, вона накопичувала в собі власні роздуми та здогади про життя і врешті зважилася вилити їх у книжку. А може, їй просто захотілося звернутися до людей і розбудити в них світлі почуття… Хай там як, але вона – юна львів’янка Оксана Весна – написала казку. Казку про нас. І для нас. Адже, як сказано в Біблії: «Стукайте – і вам відчинять!»

 

Книга «Які ж вони – янголи?» розповідає читачам (а ними можуть бути і дорослі, і діти) про дружбу маленького хлопчика Сашка з рудим янголятком, у якого були помаранчеві крила і дивне ім’я – Триста двадцять п’ятий. Янгол прилетів із незвичайної країни Утопії, де панує гармонія, усі живуть вічним щасливим життям.

 

Одного дня Триста двадцять п’ятий (він навіть не знав, як це – втратити здоров’я) дізнався, що на Землі є дуже хворий хлопчик, у якого життя тримається на волосині. Вихований у дусі високих моральних цінностей, янгол вирішив врятувати Сашка, подарувавши йому чарівні ліки, а також дещо важливіше – віру. Віру в себе, в любов і дружбу, в диво, яким наповнене життя… Утім, як виявилося, моральні цінності й принципи янголів-утопійців мають і зворотний бік. Стати злодієм, правопорушником, вигнанцем? Заради порятунку друга рудий янгол був готовий на все…

 

Готовність пожертвувати собою заради спасіння інших є, на перший погляд, тим фундаментом, на якому побудовано всю книгу. Та насправді авторка повісті-казки прагнула, очевидно, не просто пробудити в людях благі наміри. Розкриваючи образи янгола та хлопчика, Оксана Весна наповнює їх роздумами про духовний світ і людей, і янголів. Адже хто сказав, що людина не може бути янголом, а янгол – людиною? Хто сказав, що янголи не вміють вагатися, злитися, помилятися? «Людина ніколи не визнає янгола, поки не побачить його крил», – пише авторка повісті. На запитання: «Чи віриш ти в янголів?» вона відповідає: «А чи вірять янголи в тебе?» Так, книгу «Які ж вони – янголи?» з певністю можна назвати філософською казкою, і саме ця риса надає книжці якоїсь дорослості. Чи навпаки – дитячості. Бо ж дуже часто діти помічають більше: маленький Сашко бачив за плечима Триста двадцять п’ятого янгольські крила.

 

Відома художниця Вікторія Ковальчук, яка оформила книгу в імпресіоністично-символічному стилі, відгукнулася про неї метафорично: «Ця казка – як трохи світла в склянці з чистою водою». Ці слова надзвичайно влучно характеризують твір «Які ж вони – янголи?» Щем, гострота, біль – але все це з невимовною легкістю.

 

 

Коли ми намагаємося уявити янгола, перед нами постає образ дивовижної істоти з білими крилами. Ми впевнені в тому, що янголи наближені до Господа, що вони ідеальні, що вони допомагають нам і захищають від злих сил. Але що, якщо все це – лише стереотипи? Згадайте «Старигана з крилами» Габріеля Маркеса: янгола не впізнали, тому що він був у образі старого обшарпаного діда. Так само ми не зможемо розгледіти янгола в руденькому хлопчаті-жебракові. І проблема не в тому, що ми не знаємо напевне, які вони – янголи, а в тому, що ми не віримо у можливість людини бути янголом. На землі або на небі, один день або вічно, для когось одного або для всіх…

Жанна Левицька

  • Роксолана

    Книга й справді чудова!!!!

    Підкажіть будь ласка, Оксана Весна – псевдомім, чи і”мя?)

  • redaktor

    Оксана – це справжнє ім’я, а Весна – псевдо!

  • Роксолана

    Дякую!
    На даний момент я пишу аналіз її твору, і мені потрібно знати її прізвище))
    Допоможіть))))