Перспектива безсонної ночі

Сергій Оксеник. Лісом, небом, водою. Книга 2. Леля. – К.: Коник, 2007. – 280 с.

Знайти це видання у вільному продажу не так просто – тому втаємничені передають його одне одному, загортаючи в цупкий папір, щоб не пошкодити, а передати потім у спадщину прийдешнім поколінням. Втаємничені – це ті, кому пощастило дістати першу книгу цієї повісті, «Лисий». Щоправда, перша книга відзначалася рекордною кількістю “апісок” та “ачєпяток” – у друк випадково потрапив невичитаний варіант, хоча причетні присягаються, що до бібліотек потрапив уже новий, правлений додрук. Другу книгу вичитали відразу – так що можете насолоджуватися пружною, соковитою мовою, майже не боячись перечепитися об редакторську помилку.

 

 

«Леля» не є ні серіалом (як це тепер заведено в комерційно успішних мистецьких проектах, коли одна ідея висмоктується до сухого), ні черговою маленькою частинкою, на яку рвуть один текст (як це теж заведено у сучасних авторів, що воліють продавати один твір, так би мовити, вроздріб, примушуючи читача доплачувати ледь не за кожен розділ). Це повноцінна перлина, варта стояти на найвищій полиці – як у номінації «Дитяча література», так і в кількох інших (зокрема, «Моя улюблена книга»). Це поєднання раціонального фентезі з психологічним детективом, екшеном та ще кількома жанрами важко вкласти у якісь рамки – просто тому, що такого наша література ще не знала! (А яка знала? Це питання ще треба дослідити…) Утім, писати гарно наші письменники вміють. Але головна цінність книги «Лісом, небом, водою» не в цьому – а в тому, що вона водночас напрочуд актуальна і… класична – себто буде актуальна завжди. Такі герої не старіють, на них може рости покоління за поколінням – щоправда, з часом акценти змістяться, якісь алюзії відійдуть на задній план, проте твір від того не особливо постраждає – адже не заради алюзій він писався.

 

«Лісом, небом, водою» вражає своєю життєдайною силою – герої просто випромінюють гармонію, причому кожен свою. І ця гармонія дуже заразна! Звичайно, буквально їх наслідувати не станеш – руки до арбалета не тягнуться, але сам принцип спрацьовує: мимоволі відчуваєш здатність взяти на себе відповідальність за менших і слабших, діяти швидко, не маючи ні часу на роздуми, ні права на помилку… Так, герої повісті живуть в іншому світі – після планетарної техногенної катастрофи, тому їхній спосіб життя не передбачає ні комп’ютерної віртуальності, ні наркоманії, ні всіх інших вад цивілізації, від яких потерпають наші підлітки, не маючи терену для застосування своєї надлишкової енергії. Але прочитавши таку книгу, наші невигадані підлітки мимохіть починають мислити іншими категоріями – тільки не кажіть їм про це, підсовуючи «Лісом, небом, водою». Зробіть це мовчки – і наслідки вас вразять.

 

Єдина небезпека, що криється у цій книжці, – перспектива безсонної ночі. Якщо ви розгорнули цю книжку, то добровільно її вже не закриєте!

 

Тому краще відразу фіксувати час читання – бажано якимись зовнішніми факторами, з якими важко домовитися. Бо якщо ви просто поставите будильник, то ризикуєте весь час переставляти його на «ще десять хвилин»…

 

Надія Діброва