Точка перетину

Максим Савчук. TransЛіт. – Ніжин: «Міланік», 2008. – 104 с.

 

Бунт у поезії – поняття відносне й у більшості випадків малозрозуміле, адже перш за все потрібно збагнути, куди й проти чого цей бунт спрямовано. Коли тримаєш в руках першу поетичну збірку Максима Савчука «TransЛіт», інтуїтивно відчуваєш дух протесту, однак складається враження, що автор сам не свідомий, проти чого він протестує. Це не виклик суспільним нормам і моралі, це радше намагання знайти себе в ситуації, коли навколишня дійсність стала «попсовою», а тому — неприйнятною для ліричного героя.

 

Поєднання в назві латинських і кириличних символів – ніби два виміри, що існують незалежно, а при перетині утворюють третій, можливо, найдосконаліший вимір, вільний від будь-яких умовностей. З іншого боку, «transлітеровані» тексти неабияк осучаснюють сприйняття поетичної мови. Певне, це – авторська спроба передати атмосферу «електронної» доби, свідоме намагання поета бути її частиною.

 

Анархійне поєднання тем і мотивів у «Transліті» сприяє швидкому переключенню з одного настрою на інший, робить збірку «живою» й динамічною. Складається враження, буцімто ліричний герой блукає між сторінками, неодноразово змінюючи настрій, думки й навіть життєві позиції. Так, одного разу він говорить: «Молитва наша – треш і провокація», — а згодом: «Мені – сотні молитв, тобі – тисячі вух, / і до бою під слово пророче!». Іншого разу констатує те, що «зажовані молитви засіяли журбу»… Здається, ліричний персонаж постійно перебуває в ситуації вибору, духовного пошуку, намагається осягнути життя з різних точок зору, подеколи радикально змінюючи вже сформовані висновки. Деякі вірші мають суто описовий характер, проте навіть крізь цю описовість пробивається неоднозначна філософія текстів, яку ліричний герой, схоже, усвідомлює і сам: «Кривизна недосяжного обрію, / Кривизна і думок паралельності…» Римовані тексти збірки розбавлені кількома верлібрами, що знову ж таки порушує її герметичність, рятує від статики й тим самим витворює у ній «броунівський рух».

 

Зрештою, якщо прочитати «TransЛіт» від початку до кінця, здається, ніби ти прожив із автором якийсь дуже важливий період його, авторового, життя. По «Transліті» лишається відчуття щойно завершеної розмови, до якої в будь-який час можна повернутися ще раз.

 

Таня-Марія Литвинюк

  • Савчук

    цікавенько, дякую)

  • Роляк

    Таня, звісно, молодець. Але без гарного натхненника ( тобто Савчука із Транслітом),такого б не було 🙂 Усім спасибі!