КИШЕНЬКОВА БІБЛІЯ УКРАЇНЦЯ

Українські традиції/Упорядкування та передмова Ковалевського О.В. – Х.: Фоліо, 2004. – 574 с.

«Українські традиції» – це хрестоматія з українського патріотизму. У ній подано стислу версію всього того, що слід прочитати, аби відчути, як ворушаться десь у глибині душі потужні українські корені. Якщо ж ви прочитали всі п’ять частин книги і чомусь українцем себе не усвідомили, значить, ви іноземний шпигун! Тоді перечитайте її уважніше: вам усе одно захочеться «злитися з тими духовно-психологічними і культурними енергіями, що творять його [народу] національну історію, самосвідомість, суспільні й особистісні ідеали», а також «відчути неспростовну сув’язь з його духовним космосом», як пише у передмові упорядник О. Ковалевський.

 

 

Щоб полегшити сучасному читачеві сприйняття світогляду предків, Я. Головацький («Виклади давньослов’янських легенд») та митрополит Іларіон («Дохристиянські вірування українського народу») розклали по поличках для нас, цивілізованих, слов’янську теогонію-демонологію. Набуті знання під час читання міні-антології усної народної творчості, в якій апокрифи (хоча для любителів канонічного є «Свята Православної Церкви» та «З греко-католицького катехизму») поступаються місцем народним легендам з козацькими мотивами та пісням, популярним уже кілька століть.

 

 

Якщо ж ви – міська людина у п’ятому поколінні і не уявляєте, як можна жити без інтернету, гарячої води та метра, для Вас  – інформаційна бомба двозполовиноютисячолітньої давності: «Скіфія» Геродота. Читання її нагадує просування химерним лабіринтом. Це фантасмагоричний світ – на півночі літає пір’я, а в українськихстепах, де зима триває більше десяти місяців, живуть якісь незрозумілі племена, що постійно змінюють одне на одного, сплітаючись в один казковий клубок.

 

 

Утім, Геродот на все дивився під іноземним кутом зору. Для порівняння – вітчизняний виробник: «Влес-книга»  – поема про славних предків, дуже щира і несподівано сучасна. «Єсьми многі, а вороги не суть такі многі, як ми, русичі» сьогодні читається як «Разом нас багато, нас не подолати».

 

 

Атмосферу козаччини передають фрагменти «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницького. Одразу виникає бажання: а) підкрутити вуса і станцювати гопака; б) неодмінно мати предків-козаків; в) бути достойним їхньої пам’яті. Наприклад, захищати політичні надбання української демократії, – починаючи з першої у світі Конституції Пилипа Орлика. У книзі її не наведено, натомістьє «політичний меморіал гетьмана»  – «Вивід прав України», історична предтеча «Четвертого універсалу Української Центральної Ради 22 січня 1918».

 

 

У «Книгу Битія Українського народу» М. Костомарова – кишенькову національно-політичну біблію – хочеться переробити кінець, дописати сторінки про останні події.

 

 

Оптимістично звучить завершальний акорд розділу – «В день свята української державності» С. Петлюри, квінтесенція всього, про що йшлося.

 

 

Під однією палітуркою зібрано дуже різні фрагменти різних картин світу, проте ці уривки утворюють ще одне епічне полотно – портрет українця, причому не якогось викопного українця в напівзотлілих шароварах, а живе втілення тисячолітніх надбань у новій формі – як ми з вами

Наталка Гай