Його боротьба…

Андрій Кокотюха Юрій Луценко. Польовий командир. – Х.: Фоліо, 2007. – 282 с.

Імідж політичних персонажів створюють не їхні вчинки, а історики та біографи, що відшукують потрібні факти в біографії можновладців, інтерпретують їх і так створюють образи чи то мучеників, чи то борців за благо народу.
Андрій Кокотюха, більш відомий в українській літературі як автор детективів, слідом за літературним портретом Юлії Тимошенко вирішив „намалювати” для нащадків "полотно" також із лідера іншої української політичної сили. „Юрій Луценко. Польовий командир” за авторства Кокотюхи – це не просто біографія політика. Це портрет ідеального вождя, який життя не пошкодує заради блага народу, але водночас простий, „свій” хлопець. Майже як „дєдушка Лєнін”, тільки з українським колоритом.

Опис героїчних вчинків Луценка Андрій Кокотюха розпочинає із сумнозвісних плівок майора Мельниченка. Описи політичних подій найновішої історії (як-то акції „Україна без Кучми” чи Помаранчевої революції) автор розбавляє біографічними подробицями з життя Луценка-студента, Луценка-солдата  Луценка-чоловіка. Для підтвердження авторського тексту в книзі ледь не на кожній сторінці зустрічаються спогади самого політика, які він надиктував на диктофон Кокотюхи.
Але що не сталося би в Україні чи в особистому житті Юрія, головний герой книги завжди проявляє виключно позитивні та благородні риси. Якщо це мітинг перед Верховною Радою, то саме Луценко без вагань рятує людей від кровопролиття. Якщо йдеться про стосунки із дружиною, Юрій як справжній кавалер дарує коханій жінці подорож до Парижу.
Треба віддати належне письменницькому талантові Кокотюхи – ідеальний образ Луценка складається не тільки із благородних вчинків. Автор згадує все, що може допомогти читачеві створити повноцінне уявлення про „польового командира”. Таким чином почуття гумору, притаманне Луценкові, його переживання через білі плями в історії України і навіть його хуліганство, яке в правильній інтерпретації стає зовсім безневинним, ще більше закохують читача в головного героя книги.
Невідомо, яку мету ставив перед собою Кокотюха, коли писав цю книгу, але однозначно, що біографія „Юрій Луценко. Польовий командир” не тільки не здатна навернути на бік політика нових прихильників, але навіть може посіяти зерна сумнівів у серцях його шанувальників. Занадто вже ідеальний образ вивів письменник. Занадто вже адекватним став Луценко.
Творіння Кокотюхи викликає одразу дві аналогії. По-перше, назва „Польовий командир” примушує згадати Че Гевару та його образ борця-революціонера. По-друге, читаючи книгу, чомусь вперто спадає на думку Адольф Гітлер із його відомим твором. Хоча, якщо відверто, образ Луценка, створений Кокотюхою, ні до першого, ні до другого зовсім не дотягує. Однак прочитати цю книгу мусить кожен. Для того, щоб не забувати: політик, навіть той, вчинки якого вам імпонують, – це перш за все політик. А серед політиків, як відомо, янголів не буває, і стає це тим очевидніше, чим наполегливіше політики намагаються себе відбілити. Тому за нашу політичну грамотність Кокотюсі велика дяка.

Євген Боженко.