Покладіть мені під подушку… бомбу

Будьлаласка: Вибрані дитячі листи до Святого Миколая. – К.: Дуліби, 2007. – 78 c.

Обирати подарунки (власне, як і замовляти їх) – то мистецтво окреме. Надто ж коли посередником в акті «обирання-замовляння» виступає особа «німбована». Скажімо, Святий Миколай, який, до речі, вже приймає листи у своїй небесній канцелярії. А все для того, аби 19 грудня підсунути кожній дитині під подушку саме те, що вона замовила… е-е-е, тобто заслужила. І тут, дорогі батьки, аби зменшити заклопотаному святому бізнес-навантаження, вам просто вкрай необхідно від першої до останньої сторінки прочитати книжку «Будьлаласка». Вона відкриє вам очі на справжні бажання вашої малечі. Ще б пак, адже в основу цієї книжки покладені реальні листи до Святого Миколая, відправлені маленькими українцями до його канцелярії. Прочитавши ці дитячі писання (з яких, звичайно ж, наплачетесь і нарегочетесь), ви автоматично засвоїте ази оподарункування. У результаті – як мінімум – ваша рука просто не підніметься запхнути під подушку своєму нащадку різку. Хіба що золоту. Якої, наприклад, забажав у своєму листі один хлопчик. (Будуть, будуть люди із такої дитини!)
Крім того, читаючи «замовлення на подарунки» до Святого Миколая, ви отримаєте прекрасну змогу власноруч виявити помилки у вихованні й оподарункуванні дітей іншими батьками. От, наприклад, якесь маля просить у Миколая їжака. І уточнює – живого. Еге ж, просто жаль серце обіймає: певно, попереднього року дитині підкинули під подушку мертвого їжачка, тобто якогось резинового чи пластмасового. А якесь просить хом’яка за 5,4 грн. – на нього, як пише, «я, може, гроші дам». А ще хтось мріє про качку (певно, живу) та про курку-гриль (певно, вже не живу). То що – входите поступово у смак дитячих бажань?
Тоді завоює ваші симпатії і хлопчик, який мешкає в Тернополі на вул. Бендери: він замовив Миколаю «один пістолет, одну рацію, дві бомби, одні наручники». Інший хлопчик просить «російських солдатиків» і автомат – для якогось там Богданчика. Будемо сподіватися, що Богданчик не мешкає на вулиці Симона Петлюри. Інакше навіть не хочеться уявляти, яка доля чекає на солдатиків. Власне, хлопчиків еволюція не змінила – із захопленнями, притаманними чоловікам (хоч і маленьким), вони замовляють, скажімо, таке: «блок пітардів (по можливості)», «мотоцикел», «залізницю (а якщо залізниці не знайдеш – мусорну машину)», «жип надистанційному пальті» (джип із пультом), «мняч», «боксерську грушу», «три гантелі і чотири гирі», «щось похоже на компютора», «ніпель», «пістолет клас»… Дівчата – теж не спотворені еволюцією – традиційно замовляють у Миколая предмети з дамського арсеналу: «помаду», «сумку», «конготи», «ліфчік», «пір’я такі, як у Веркі Сердючки», «молоду барбі… і чоловіка для неї», «ляльку без волосся», «дитячі ногті», «шапку з макаронами», «копілку на ключик».
Але найбільше захоплення викликають ті маленькі “прохачі», які замовляють подарунки не лише для себе, але й для родичів. Щоправда, тут не знаєш – радіти чи ридати, бо з-поміж рядків просто-таки виринає дитячий дискомфорт на побутовому ґрунті. Діти, приміром, просять «одиколон» для брата, зубну щітку – для бабці, шкарпетки й сигарети – для діда й тата, дезодорант чи «франзузькі Духи» (наголос, певно, на «у») – для матусі. Тож, батьки, ретельніше слідкуйте за гігієною сім’ї, аби дітям замовляти отакі речі не довелося…
А от найбільш ґречні, найбільш виховані діти не забувають також про самого Святого Миколая і бажають йому… «гарну послушну Снігурочку». Малі – а вже мудрі. Так що в ролі шпаргалки погортайте «Будьлаласку» і з’ясуйте справжні бажання малих мудреців.

Антоніна Окініна.