Під час роботи над матеріалами ДЧ нам часто трапляються цікаві факти. Деяк з них настільки неймовірні, що виникають навіть сумніви у їх достовірності. На жаль, не всі вони потрапляють до опублікованих статей. Та все ж ми не можемо проігнорувати цей матеріал. Тому й вирішили започаткувати нову рубрику, у якій публікуватимемо „перли” книжкової інформації. А вірити їм чи ні – обирати вам!
Торговець пером
Якось В. Гюго вирішив відвідати Прусію.
– Чим ви займаєтеся? – запитав у нього на кордоні жандарм, заповнюючи спеціальну анкету.
– Пишу.
– Я запитую, чим ви заробляєте собі на прожиття.
– Пером.
– Запишемо: "Гюго, торговець пером".
Марк Твен – винахідник
Перш ніж стати письменником, Марк Твен перепробував чимало професій – був старателем, лоцманом, журналістом і навіть винахідником. Він вигадав шафу для одягу з розсувними поличками, машинку для зав’язування краваток і вніс декілька удосконалень у конструкцію друкарської машинки.
Незмінний атрибут журналістів – блокнот із відривними аркушами – теж винахід Марка Твена. Цікаво, що спочатку ним користувалися актори для розучування своїх ролей. Із приводу цього винаходу один із біографів письменника з гумором зауважив:
– Це була його єдина книга, у якій не було оригінальних думок.
До свого винахідництва письменник ставився з великою часткою іронії. Його, приміром, дивував той факт, що машинка для краваток – зауважте, нікому не потрібний механізм, – мала великий успіх.
Заповіт Рабле
Письменник Франсуа Рабле залишив такий заповіт: "У мене нічого немає. Я багато кому винен. Решту я заповідаю бідним".
Порада
Віденський письменник Петер Альтенберг, відчувши себе погано, звернувся до лікаря. Розпитавши про спосіб життя письменника, лікар запропонував негайно відмовитися від алкоголю й нікотину. Альтенберг мовчки взяв пальто й капелюх і хотів було піти.
– Вибачте, а гонорар за пораду?
– Як так? – здивувався Альтенберг. – Я ж до вашої поради не прислухався.
Родовід
Один зацікавлений іноземець, якого відрекомендували О. Дюма, негайно почав розпитувати знаменитого романіста про його походження.
– Ви квартерон, месьє?
– Так, сер, – відповів Дюма, який ніколи не приховував свого походження.
– А ваш батько ? – продовжував іноземець.
– Був мулатом, – відповів Дюма.
– А ваш дід?
– Був негром, – відповів письменник, починаючи втрачати терпіння.
– Ага! – зрадів іноземець. – А можу я запитати, хто був ваш прадід?
– Мавпа, сер! – вибухнув Дюма. – Мавпа! Мій родовід починається там, де закінчується ваш!