КІНОМАНІЯ ДЛЯ КНИГОЇДІВ
/
Як виявилося – добре, що режисер не вгамувався. Перша картина з трилогії про дивовижну подорож хоббіта Більбо у веселій компанії гномів справляє враження чудово виконаної «роботи над помилками». Скидається на те, що Джексон зробив висновки з критики, що рясно сипалася на нього після «Володаря Перснів» – рідкісний дар для Голлівуда! – і спрямував свої зусилля на виправлення недоліків, присутніх у його попередніх роботах. Також безсумнівною перемогою стало залучення до створення фільму Ґільєрмо дель Торо, що пішло стрічці на неабияку користь: «рука майстра» дає про себе знати просто якимось шостим відчуттям.
Перше, що відразу впадає у вічі – яскрава, насичена картинка, якою хочеться просто милуватися. Перед нами розгортаються живі пейзажі Середзем’я: ліси і долини, печери та скелі – такі, якими їх і змальовував професор Толкін, щиро закоханий у власний витвір. Зберегти чарівну атмосферу першоджерела – складна справа, коли мова йде про казку (адже «Хоббіт, або Туди і Звідти», в першу чергу – казка) – і на цей раз авторів фільму можна привітати з вдало виконаним завданням.
Не можна не звернути увагу на образи не лише головних, а і другорядних персонажів: тут кожен з них – особистість, що має власний характер, унікальні риси зовнішності та манеру поведінки, причому це стосується як позитивних, так і негативних персонажів (Король Ґоблінів – мій новий герой!). Не дивно, що стрічку «Хоббіт: Несподівана подорож», номіновано на ряд премій, серед яких – Оскар і BAFTA, саме за найкращий грим, візуальні ефекти та роботу художника-постановника.
Дивна річ, але попри усю свою нелюбов до режисерських домислів, я не можу не погодитися, що у «Хоббіті…» вони виявилися доречними як ніде. Там, де Толкін користується кількома реченнями на кшталт «вони затрималися там надовго – щонайменше, на чотирнадцять днів, – і залишати це місце було важко», або й залишає певні події «за лаштунками», Джексон змальовує цілу картину, яка органічно вплітається у канву оригінального сюжету. Вкраплення у сценарій, такі як поява неперевершеного чаклуна Радаґаста власною персоною, або ж нарада у Рівенделі за участі Сарумана, не лише не псують ходу подій, а й надають додаткового простору для фантазії. Завдяки цьому стрічка, незважаючи на майже тригодинний хронометраж, переглядається «на одному диханні», а по завершенні викликає бажання знову зануритися у цей світ… і, звичайно ж, якнайшвидше познайомитися з жахливим драконом Смоґом – адже поки що нам, інтригуючи, показали лише одне його око!
«Хоббіта…» неодмінно варто переглянути як досвідченим шанувальникам саги Толкіна, так і тим, хто ще тільки збирається вирушити у казкову подорож сторінками книги разом з Більбо Беггінсом та його товаришами. І хочеться сподіватися, що у наступних фільмах Пітер Джексон та його колеги не відступлять від вдало обраного ними шляху.
Ольга Герасименко