Днями серед фейсбук-спільноти розгорілася дискусія щодо абсурдних утисків друкованих книжок. Приводом для обговорення став допис письменника Андрія Куркова на його персональній сторінці: «Нове у книготоргівлі! Учора мій знайомий видавець телефонував у київські книгарні, щоб запропонувати їм свої нові книжки для реалізації. Зокрема й до Книжкової лавки на Артема, там, де був магазин одягу Вороніна. Йому сказали: «Просто так книжки ми не беремо. Але ви можете орендувати у нас для ваших книжок полицю, на яку їх виставите, але не більше трьох різних позицій. Оренда полиці — 350 гривень на місяць, оплата полиці — щоквартальна». Ось так за нового економічного режиму бідні грабують жебраків. Ще трохи, і книжкова торгівля доб’є книжкові видавництва, а потім і сама остаточно зникне. І найцікавіше, що винні в ситуації не магазини й не видавництва».
Ольга Вакула Фещенко вважає, що «так, загалом, бачать торговий бізнес чимало власників (орендаторів) торгових площ, на жаль. Набагато простіше перенести ризик за непродану продукцію, ніж постійно бути в курсі новинок книжкового ринку: влаштовувати зустрічі з читачами, вивчати попит, розраховувати потенційні продажі того чи іншого видання… І формувати наші читацькі смаки…»
Ми запитали в Катерини Федоренко, директора мережі «Книгарня Є», за яких умов потрапляють книжки в роздрібну торгівлю. «Ми працюємо напряму з видавцями, фізичними особами та авторами — підписуємо угоду про реалізацію. Це двосторонній договір, в якому ми узгоджуємо кількість постачань, розрахунковий рахунок для переказу коштів (з готівкою ми не маємо справи), а також координуємо дії щодо повернення продукції, якщо її тривалий час не купують. Усі на рівних умовах — як столичні, так і регіональні видавництва. Звісно, буває інколи складно домовитися з поетами. Відверто кажучи, поезія зараз погано продається. А з автором, у якого в доробку лише одна книжка, доволі складно співпрацювати. Якщо ж це великий постачальник, і ми домовилися про знижку, то ставимо продукцію на промо-полицю. А так, щоб брати плату за певну площу, — ні, такого в нас ніколи не було», — розповідає пані Федоренко.
Версію, чому склалася така ситуація, вистуває Наталя Майданська, директор відділу збуту видавництва «Грані-Т»: «Ми знаємо, що подібні речі мають місце в наших книгарнях. Власне, це одна з причин, чому «Грані-Т» зважилися забрати свої книжки з більшості книгарень України і розвивають продаж книжок в Інтернеті. Але причин, чому існують проблеми зі збутом книжок в Україні, насправді набагато більше. Для нас стало неприпустимо співпрацювати з багатьма книгарнями через неадекватні націнки, які роблять наші книжки малодоступними для пересічного українського читача. Окрім того, варто наголосити на повній відсутності фінансової дисципліни: книгарні не звітують перед видавництвами про продані книжки й дуже погано розраховуються з ними. А коли ми попросили книгарні повернути нашу продукцію, то, якщо не брати до уваги незадовільний стан цих видань, стикнулися ще й із тим, що книжок, які, за словами директорів книгарень, не продаються, виявилося набагато менше. Тобто ми мали справу з банальним шахрайством. Так само більшість українських книгарень не має достатньої кількості фахівців, які можуть правильно представити чи порадити книжку. Ми були також незадоволені й підходом крамниць до просування книжок. Адже виходило так, що книгарня хотіла поставити максимальну націнку на наші книжки (іноді й до 100 %!), а їх просуванням займалися передусім видавці. Саме тому нещодавно «Грані-Т» створили разом із партнерами інтернет-магазин, в якому ми продаємо літературу за видавничими цінами. Я би сказала, що так заведено, що видавництва і книгарні повинні працювати разом. Але у нас склалася абсолютно протилежна ситуація: книгарні хочуть високих продажів, при цьому не роблячи нічого, крім введення космічних націнок. Заробляти на книжках (особливо з рівнем заробітків пересічного українця) дуже важко. Цілком зрозуміло, що переважна кількість книгарень існують на межі банкрутства. Для виправлення ситуації, на їхню думку, всі методи є хорошими. Звідси й беруться ці рекетські настрої. А варто було б працювати спільно з видавцями над популяризацією книжки зокрема і читання загалом, робити нові покоління розумними, а книжки доступними».
Можливо, коли книжки змітатимуть із полиць, «брамники» книгарень зважатимуть на попит?
Неля ВАВЕРЧАК, «День»