Як написати модний молодіжний роман. Майстер-клас доктора Трепанатора

Нещодавно купив собі нову книжку молодого українського автора. Перших десять сторінок – читав, наступних десять – проглядав по діагоналі, а далі гортав – шукав картинки. Але не знайшов. На жаль. І після цього з’явилися у мене дві думки. Перша ─ що книжки віднині купуватиму виключно дитячі – вони не тільки більш змістовні, але й з картинками. А друга думка була навіть більш путяща. Доктор Трепанатор має влаштувати майстер-клас для молодих авторів із написання модерних творів. Майстер-клас проводиться під девізом, як сказали б стародавні римляни, ad absurdum ─ тобто від супротивного. А у вільній інтерпретації вашого дока ─ “Про противне”.
Отже, почнемо. Затямте: написати модний молодіжний роман може не кожен. Але старий добрий доктор постарався і накидав для вас декілька правил. Без них у справі романописання вам буде скрутно. Тому раджу прислухатися.
На першому місці у нашій благородній справі стоїть психологічне гартування. Затямте: ви – геній. Сучасникам цього не зрозуміти, але не депресуйте – з геніями цей казус трапляється часто. Важливо, щоби ви самі усвідомили свою геніальність – відчуйте всю повноту всесвітнього болю, самотності та нерозуміння вас іншими, зробіть геніальний вираз обличчя, запам’ятайте його і завжди надягайте, знаходячись у товаристві потенційних читачів та геніїв-конкурентів. Самооцінка, позбавлена зайвої скромності – творчий рушій письменника.
Друге ─ теоретична база. Аби не підривати престиж таємної асоціації геніїв, ви маєте ознайомитися щонайменше з кількома зразками робіт ваших колег, до яких визнання вже прийшло. З одного боку, можна прочитати щось із Андруховича чи Жадана, але провадити геніальну творчість на такій базі не вдасться – це потягне хіба що на «талант». Тож почніть одразу з першоджерел. Це коштуватиме вам здорового глузду, але це теж плюс – де ви бачили нормального генія? Сміливо відкривайте, наприклад, «Улісса» Джеймса Джойса. Якщо натхнення вистачає, читайте всю книгу. В економному ж режимі ─ йдіть по моїй системі: кілька сторінок кожного розділу повністю, а далі – гортайте в пошуках. Вражень від самого лише «Улісса» вам має вистачити на кілька модерних романів – різних літературних форм та жанрів.
По-третє, скажіть сюжету asta la vista! Так, любі, це раніше романи корінилися на сюжеті, що було явною ознакою капітуляції автора перед традицією та читачем. А нині сюжет гідний лише слабкого, не-геніального автора (тобто не вас). Якщо ж вам засвербіло розповісти якусь історію (хоча нині й розповідь – ознака старомодності, бо все, абсолютно все має писатися на базі психоделічних роздумів ваших півкуль), зробіть так, щоб її важко було зрозуміти. Щільно заткайте роман глибокими роздумами героя над банкою із залишками вчорашнього кефіру та кавою з тріснутої чашки. Події перекрутіть, і в цей покруч час від часу несподівано вставляйте кавалки тексту, пропущені раніше.
Далі. Три кити, на яких тримається геніальний твір. Це, як ви знаєте, секс, драгс та – ні, не рок-н-рол (він таки помер) – мат. Секс має бути буденним, навіть під’їздним – це у старі часи жінки “віддавалися”, тепер “тьолки трахкають”. Драгс має виступити на сцену у кульмінаційний момент та стати причиною змін у долі героя. Мат має звучати постійно, але з вуст друзів та недругів, самому герою краще не матюкатися, аби не втрапити під вогонь критики, адже мат навкруги нас – це суворі реалії, а мат від першої особи – ознака невихованості. Відчуйте різницю.
По-четверте, пам’ятайте, хто ваш читач. Орієнтовно – це випускник-середнячок філософського факультету ПТУ. На нього і мають бути розраховані “глибокі міркування” вашого героя. Тож хай міркує побільше (повторюся – це модно): над речами сучасними – маркетингом, бізнесом, телевізором: над людьми – сусідами, колєгами, місцевим двірником Трохимовичем; і над вічним – «драг», «фак» і «сак» (див. правило 2). Але бережи вас Бог дозволити своєму героєві глянути наліво – тобто на класичні проблеми літератури та філософії. Філософам з ПТУ ці проблеми приїлися на іспитах, а інші читачі не второпають, про що цей пафос.
І наостанок. Не забувайте, що все геніальне – просте. Відмініть високий стиль, метафори – це все застаріло. Читаючи ваш твір, кожен студент має відчувати, що він сам може написати не гірше. Будьте простішим, і читач сам до вас потягнеться.
От ніби і все. Майстер-клас закінчено. Проте, у разі виникнення питань ─ звертайтеся. Старий добрий Доктор Трепанатор вам допоможе. Бо хто ж іще, як не він, потурбується про стан сучасної літератури…

Доктор Трепанатор

  • Анонімний

    П'ять балів. Я вже думав, що один такий.

  • преображен

    Все воно так. Тільки, добрий доктера Айболитю, одне зауваження: назвіть роман, який ви прочитали, чи автора, чи кілька прізвищ, аби вас не звинуватили в упередженості. Бо цей текст про "щось", але такий текст не може писатися довкола "нічого". Приклади, приклади! Слайди, слайди!

  • Свідомий

    Жорстоко і несправедливо!Все,що є написаним заслуговує уваги. Питання тільки: чиєї? Навчились знімати рожеві емо-окуляри,але бачити сонце і похмуре небо,реальність життя – ще ні. Чекаємо….

  • Цікавий

    Сучасна молодіжна проза, безперечно, заслуговує уваги, тут я згоден зі Свідомим. От, власне, доктор і приділив їй увагу. Хіба ні? Рівно таку, на яку вона заслуговує.

  • КТАТАТ

    Як би всі так думали і гадали… що щось не те…і не так… ніхто б…ніколи…і нічого цікавого не створив…Творчість – не намагання комусь сподобатися…

  • Анонімний

    а не набридло самому от такі милі сюжетики… типу все але ні про що… ну читаєш одну книжку, другу книжку такого автора… а про третю кажеш а ну його. нашо… стиль знаю, сюжет простий. він її потім вона його і пару матів…