Урок географії та життя

КІНОМАНІЯ ДЛЯ КНИГОЇДІВ

*Він нездара і невдаха. Не здатний зробити щасливою власну сім’ю, не вміє викладати географію, ладнати з учнями, не вміє жити. Він по вуха вляпався в рутину і майстерно приховує свою яскраво виражену інтравертність жартами-примовками і ексцентричними вчинками, часто-густо продиктованими алкоголем. Сіра миша пермського посолу у засмальцьованій куртці, зі шляхетним внутрішнім світом, що знемагає під тягарем власних рефлексій. Його переслідують докори дружини, невлаштований побут, бажання вийти за межі буденності і, зрештою, таке невблаганне викриття: «Географ глобуса пропив!»

 

Трагікомедія «Географ глобус пропив» створена режисером Олександром Велединським за однойменним романом Олексія Іванова. Неможливо виділити одну головну тему фільму. І добрий десяток сюжетних ліній режисер безжально викинув – кінотеатральний хронометраж не гумовий. «Навіть якщо фільм не вдасться, книга залишиться», – сказав на це Іванов. Він же схвалив вибір актора на головну роль, зазначивши доленосний збіг: герой Хабенського схожий на зображення героя на обкладинці першого видання книги у 2003-му році.

 

Свій роман Олексій Іванов закінчив у 1995-му, всі події розгортаються на тлі «буремних 90-х» у російській глибинці. Олександр Велединський, залишивши місце дії у первозданному вигляді, перемістив розповідь у 2000-ні, залишивши меланхолійно-депресивні настрої 90-х, і дещо спростивши життя героїв за допомогою мобільних телефонів.

 

Чехівські мотиви оповіді, настрої гоголівської «Шинелі», психологізм, що межує з натуралізмом, мотивують віднести «Географа» не так до жанру трагікомедії, як до жанру «каммершпіле» – драми маленької людини. Головний герой, обтяжений власною нереалізованістю, з перманентним напівдепресивним станом, з часто сумнівними вчинками, нічого не викликає на свою адресу, крім симпатії і співпереживання. Костянтину Хабенському, завдяки вищій математиці акторської гри, вдалося наділити характер героя тою самою парадоксальною «негативною чарівністю», що межує з «негативною чарівністю» персонажів Хамфрі Богарта. Після показу фільму на Одеському Міжнародному кінофестивалі критики заявили, що роль географа Служкіна – на даний момент краща у кінокар’єрі Костянтина Хабенського.

 *

Між тим, і основна претензія критиків стосується саме постаті Хабенського. У романі Олексія Іванова Служкіну двадцять вісім років. Це пояснює деякі причинно-наслідкові зв’язки історії, поведінку героя і панібратське ставлення до нього школярів. З іншого боку, сучасна акторська школа не подарувала молодого актора, який самим лише поглядом здатен передати внутрішній монолог героя. Тож Велединський свідомо додав своєму персонажу віку.

 

Однією з найбільших цінностей характеру головного героя є його здатність бути щасливим наперекір. Його «штормить» від пошуків стосунків, від пошуків правильного підходу до учнів, до взаємин у власній сім’ї. «Хто сказав, що я невдаха? Мені випала головна удача в житті. Я можу бути щасливим, коли мені гірко».

 *

Та який він географ? «Та його ж посадять за мертвих дітей!» Стати шкільним учителем, не маючи педагогічної освіти, його змусили нужденність і випадок, і аж ніяк не покликання. «Я не в змозі пояснити їй те, до чого сам я дійшов з обідраною шкірою. Я знаю, що навчити нічому не можна. Можна стати прикладом, і тоді ті, кому потрібно, навчаться самі, наслідуючи».

 

Монологи географа Служкіна гідні монологів князя Мишкіна, якби лише перший залишив звичку блазнювати і умів володіти високопарним словом Достоєвського. «Дай Боже, мені ніколи не бути запорукою чийогось щастя. Дай Боже, мені нікого не мати запорукою свого щастя. І ще, дай Боже, мені любити людей і щоб люди мене любили. Іншого примирення на землі я не бачу».

*

«Географ глобуса пропив» повертає нас до забутого «шкільного кіно». Шкільна історія Велединського повноправно займає місце поряд з фільмами «Республіка ШкІД», «Доживемо до понеділка», «Велика перерва», «Розіграш», «Вам і не снилося», «Дорога Олена Сергіївна». Неідеальний герой, який не вдається до героїчних вчинків, не обтяжений моральними принципами, якому іноді легше хильнути з пляшки, ніж взятися за вирішення проблеми, який грає з учнями на уроці в карти і може зайти до класу з цигаркою в зубах, стає героєм нашого часу, збираючи всі можливі нагороди на кінофестивалях і допомагаючи дійти до спільної думки професійному критику і пересічному глядачу.

 *

Буває так – зустрічаєш «своє» кіно. Як «свою» книгу, «свою» картину, «свою» людину. Сотні фільмів, книг і людей говорили тобі досі те ж саме, аж раптом – бац! – і пройняло. Так буває.

 

Сучасний глядач, з його кліповим мисленням, запрограмованістю на екшн і стрімкий розвиток подій, налаштовує свій власний внутрішній ритм на кіноритм Велединського, на проникливу манеру поступового розкриття образу Костянтином Хабенським. Відбувається внутрішній діалог кіномитця з кіноглядачем. Діалог на інтимному рівні. І тому під час титрів глядач, який піднімає бокс-офіси красивої картинки «Сталінграду» і псевдонародної комедії «Гірко!», встає зі свого місця у кінозалі і аплодує історії неправильної долі. Вдячно аплодує герою, який дві години вів з ним проникливу бесіду «за життя» на власній кухні з потертим лінолеумом і чайником, що закипає на плитці.

 

«Будь-який анекдот – це драма. Або навіть трагедія. Тільки розказана мужньою людиною.»

Надія Купріненко

  • Ярослав Славко

    Дивно читати рецензію на фільм на читацькому сайті… На жаль, ще не бачив “Географа”, але “Географ…”, як і “Блуда й МУДО”, “Сердце Пармы”, “Золото бунта” – серед моїх улюблених книг, а критики називають їх “золотовалютним запасом” сучасної російської літератури. Олексій Іванов, як би це непатріотично не звучало, на голову вищий наших дерешів, жаданів, дашварів, карп і забужок усіх разом взятих. Він не “тусовщик” – більшість українців, як і росіян, дізнались про нього лише після виходу на екрани фільму з Хабенським в головних ролях (“Царь” залишився непоміченим), але книги вражають своєю глибиною і гідні прочитання на рівні з творами кращих представників сучасної зарубіжної прози.

    • Nadiya Kuprinenko

      Це рецензія на екранізацію книги.
      Чому “Царь” залишився не поміченим? Не згодна.
      З приводу порівняння Іванова з письменниками, яких Ви перерахували – згодна. Хіба що, Люко Дашвар – дуже люблю:)

      • Ярослав Славко

        Любов до Дашвар минає з віком і прочитаними книгами :-))))

        • Nadiya Kuprinenko

          Я віддаю їй належне:)

  • Алексей

    Меня умиляют такие барышни,которые любуются грязью на экране,перекладывая страницы фильма в белых перчатках.Простой вопрос:был ли в Вашей жизни такой алкаш?мужем,другом,знакомым?Ответ-нет,иначе бы Вы не умилялись бы тому,что львиную долю ленты Хабенский тупо бухает все подряд. Если хотите “Діалогов на інтимному рівні”,то зайдите в любую распивочную в Киеве,и Вы прозреете,что монологи Хабенского-Мышкина))) -детский бессвязный лепет ни о чем.Посмотрите любую серию российского мыльного сериала о ментах,врачах.учителях и Вы прозреете от сюжетных поворотов,неидеальных героев и обязательно встретите свое кино.Кино ни о чем,смотреть противно,гадкое послевкусие после фильма.Российскому зрителю это кино очень понятно и близко-они все просто живут и просто бухают. И не ищите черную кошку в черной комнате………

    • Nadiya Kuprinenko

      Алексей, поверьте, был. Не муж, не друг, не знакомый – хуже. Поэтому Ваш
      вывод не правильный. Но Ваше умиление барышней в белых перчатках
      сгладило ситуацию, ладно уж)
      Кроме того, что Хабенский бухает весь фильм (и, кстати, совсем не весь), Вы больше ничего не увидели?:)
      Я
      хотела донести мнение о произведении искусства, коим кино давно уже не
      является, но в данном случае оно хотя бы попыталось выполнить эту
      задачу. И во многом ему это удалось.
      У Вас исключительно негативное мнение о фильме, что для меня лично представляет интерес.
      Но ведь на Ваше мнение – и об авторе этой статьи, в том числе – не повлияют даже факты, правда?

      • Алексей

        На мой взгляд история книги о лихих 90-х ну никак не ложится на рейки зажраных 2010-десятых.таких героев как Хабенский сейчас просто нет-это музей.

        • Nadiya Kuprinenko

          Есть.

          • Алексей

            Вам,псевдо-эстетам,хоть плюй в глаза-все равно божья роса.как сказал один великий”квартира,машина и хер в пол-аршина”,по нем поминки и он с четвертинкой.
            Господи, где там глубина? Где там смешно? Что там грустного?
            Кроме пустоты внутреннего мира и жизни героев? Героев, которые живут прошлым, героев, которые только и делают, что пьют, ведут себя асоциально и размышляют, размышляют, размышляют. Вот, правда, Печорин, блин второй. Сидит на балконе, бухает очередную бутылку водки, курит одну за одной и никаких целей в жизни, только о любви и размышляет. В начале, первые страниц 70, книжка читалась ничего еще. Понравились описания природы и истории Пермского края, понравились стихи-вкрапления, понравились воспоминания о прошлых годах. При этом немного коробило от подробных описаний распущенности, пьянства и супружеских измен .Дальше все стало повторяться –сюжет непонятный, герои делают каждый день одно и тоже, причем ничего героичного в этом нет. Да, я понимаю, что вся наша жизнь – серые будни с каждодневной рутиной. Да, я понимаю, что большинство людей в регионах живут именно так – развязная половая жизнь, алкоголь, никаких моральных ценностей и стремлений в жизни. Да, это суровая реальность жизни, но как-то читать про это совершенно не хочется.
            Ну и конечно окончательно отвратило от книжки то, что ближе к середине книжки Географ возлюбил девятиклассницу и оставшуюся половину книжки приставал всячески к ней, в остальное время страдал от своей любви к ней и заливал горе водкой, после чего еще больше мучался угрызениями совести…
            Вот это прямо совсем бррр… Да, я отдаю себе отчет в том, что школьник сейчас ой какие и любви все возрасты покорны, но, блин, вот опять же –не хочется мне читать такие пошлости и мерзости.
            И да, конец книги неоднозначен. Ощущение, что автор сам уже устал от размышлений своего героя и просто поставил точку, так и не доведя ничего до логического конца.
            Вердикт: либо я чего-то не понимаю, ибо все зовут это настоящей литературой с большой буквы. Либо это действительно бытописание скучной, бессмысленной, безрадостной жизни скучных, глупых, пьяных персонажей
            Подробнее:http://www.labirint.ru/reviews/goods/205337/

          • Nadiya Kuprinenko

            Алексей, я не эстет, и даже не псевдо.
            Спасибо, что потратили время на написание отзыва, но продолжать с Вами дискуссию после намёка на оскорбление я больше не собираюсь.

          • Алексей

            Это не дисскусия-а диалог немого со слепым

          • Нічого собі – німий стільки наговорив! )

          • Олексій

            Дякую за визнання мене німим.

      • Алексей

        В фильме плавно течет жизнь алкаша-пофигиста-пацифиста,созерцателя буденности,коими они в большинстве своем и являются.Хорошо хоть без агрессии.Ну и что,о чем фильм?об алкаше пофигисте-пацифисте–очень интересная история?О-Ч-Е-Н-Ь.
        надо отдать должное-природа в тех краях -просто фантастика-на ней построен весь положительный эффект фильма.

  • В цілому ваша думка мені імпонує. Єдиний недолік – ви, очевидно, занадто полюбляєте людей, особливо тих, хто переживає кризусереднього віку. )

    • Nadiya Kuprinenko

      🙂 залежить від того, як характер цієї людини розкривається у кінематографічному контексті;)

      • Я взагалі, коли перший раз дивився це кіно, не зрозумів так, як його розумів режисер. Все залежить від глядача і його рівня. А у вас чиста душа. Приємно.

  • Ігор

    А Як Вам така думка.
    Іванов в своєму творі у якості Господа через Сина свого Географа бере на себе гріхи всієї інтелегенції,марно страчених 90-х-,не було вибору,треба було просто жити. А давши згоду на перенесення дій у 2010-ті-дав напрямок тієй же інтелегенції -сидіть,просто живіть і не висовуйтесь. На таке кіно влада швидко дає гроши і популярізує-нагороди,визнання.Ніяких заморочок-бухай,сексуй,кури.Ось для чого це кіно,за яке тут розвернулась перша Конотопська битва……..А Хабеньский грав себе-без напряга..

    • Nadiya Kuprinenko

      навіть до здорової іронії не дотягує

      • зате чудово дотягує до нездорової. ))

        • Nadiya Kuprinenko

          факт:))

          • це я вам по секрету сказав. як художник худохнику ) йому не кажіть ))

          • Nadiya Kuprinenko

            я мовчатиму)

          • щиро дякую! з мене булочка!

          • Nadiya Kuprinenko

            Я тут зайшла на сайт, вказаний у Вашому профілі. Я згодна на булочку))

          • ОК, обирайте з чим. )

          • Nadiya Kuprinenko

            З м’ясом! *Ви не вегетаріанець?…* 🙂

          • я настоящий мужик ) але треба встигнути до посту )

          • Nadiya Kuprinenko

            Це наступного четверга, ніби. У разі чого, можна поміняти на “з повидлом”)))

          • це завтра ) я врахую ваше побажання ))