1. «Бабине літо», Марк Лівін
Катерина Бабкіна пише в передмові до книжки: «Все — минуче, як коротка пора початку осені, все непевне, як маленька рибка на гачку дідусевої вудки. Все, що ми насправді можемо залишити собі — це досвід. Пункт в особистому списку, тонку павутинку в повітрі, котра прив’яже нас до чогось іще, чого ми ще не бачимо, але передчуваємо, і якщо будемо уважні та обережні, можемо легко полюбити — з цією книжкою, чи без неї. Але з нею — трошки простіше».
4. «Націоналізм, сексуальність, орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського», Соломія Павличко
Соломія Павличко розкриває трагедію його особистості й розкол внутрішнього світу, застосовуючи психоаналіз, підходи постколоніальних, гендерних і квір-студій. Легкий стиль письма ґрунтовний, виважений виклад роблять останню працю Соломії Павличко еталоном наукового дослідження, доступного читачам з-поза меж фахового кола.
5. «13 новел», Юркі Вайнонен
Куди зник професор, якому зраджує дружина? Чи може вбити гра в шахи? Чому крилаті дівчата бувають небезпечними? Як можна звільнитися з пастки часу, беручи шлюб зі Святою Одилією? Задзеркалля Юркі Вайнонена так просто не відпускає.
Юркі Вайнонен (1963) — один із провідних письменників сучасної Скандинавії, за визначенням критиків — «фінський Кафка». Майстер короткого оповідання.
Вже перша його збірка новел — «Мандрівник-дослідник та інші оповідання» (1999) — отримала престижну національну премію газети «Гельсинґін Саномат», і звідтоді маленькі шедеври Вайнонена — витончено-фантазійні, водночас іронічні й трагічні, філософські й захопливо-гостросюжетні — завоювали серця читачів у багатьох країнах Європи.