Я шукаю книгу: оповідки про трудові будні книготорговців та бібліотекарів

Професії бібліотекаря та книготорговця асоціюються в нас з чимось не особливо цікавим і рутинним, ніби уся їхня робота проходить серед стелажів, каталогів та в спілкуванні з різними за характером людьми, запитам яких не завжди легко вгодити.

Однак, хто як не ці кумедні відвідувачі створюють настрій працівникам книгарень своїми дивакуватими проханнями. Наші досвідчені бібліотекарі та книжкові консультанти стали свідками вже не одного веселого епізоду і поділилися з нами найпоширенішими та найулюбленішими перлинами.

Практика їхньої роботи показує, що дизайн відіграє чи не найважливішу роль при створенні видання. Адже саме він, а не назва чи автор, як могло б здатися з першого погляду, стають домінантними при пошуку літератури в ХХІ столітті:

«Я педагог-бібліотекар у шкільному закладі. Іноді учні приходять і шукають книгу, яку використовували декілька днів чи тиждень тому. Вони не можуть згадати назву, а тому зазвичай пошук потрібного матеріалу нагадує колись популярну гру „Вгадай мелодію“. Діти дають мені „перші нотки“ і зазвичай ті звучать надто ускладнено, щось типу „вона була така… велика…“ або „це була синя книга…“ ну й так далі… Найчастіше я таки виходжу переможцем у цій „грі“, проте замість призового мільйону отримую лише вдячні дитячі посмішки».

Або ж не менш важливим для працівника з пошуку книг є вміння знаходити основний зміст, так би мовити, між рядками читацького запиту. Адже буває й таке, що «А» насправді означає «Б» . І треба бути справжнім професіоналом, щоб зрозуміти «контекст» сказаного:

«Якраз декілька днів тому, вже вкотре з мого досвіду, почув такі „конкретні“ характеристики: „Мені потрібна книга, що називається „Шекспір“, але пишеться через „ч“ і автор починається на „м“. На щастя, я був на підйомі в той день, і тому в мене пішло декілька секунд, щоб з’ясувати, що відвідувач хотів забронювати „Чесапік“, написаний Джеймсом Міченером“.

Досить часто дивлячись на деякі інциденти, наші помічники в пошуку потрібної літератури не можуть зрозуміти, чи це вплив сучасних гаджетів, чи ж швидкість реального життя, за якими не помічаєш звичайних речей, адже книгарі все частіше зустрічаються й з надто надзвичайними випадками, коли люди поводилися в стилі «неймовірно, але факт»:

«Один з моїх улюблених казусів відбувся якраз десь місяць тому. Того дня якась жінка з дитиною прийшли в нашу книгарню. Після того, як вони проминули не меш як 4 банери з нашим логотипом і кімнату, заставлену книжковими стелажами, вона запитала, що це за місце. Чесне слово, я просто впав зі стільця…».

«Пам’ятаю одну дівчину, у якої закінчився термін зберігання книги. Ми зателефонували їй, щоб нагадати про заборгованість. Вона спокійно погодилась повернути літературу, однак, коли прийшла, то зізналась, що книгу десь-таки, виявляється, загубила. Без зайвих прирікань дівчина оплатила повну вартість книги, адже та була саме новою. Рік потому вона повернулася з цим загубленим виданням в руках і сказала: „Я просто не бачила її на своїй полиці. Я думала вона червона“. Насправді обкладинка була синя».

І ось ще декілька коротких оповідок книгарів про запити читачів-геніїв, які всіма силами намагаються зробити життя перших більш насиченим веселими спогадами:

«Обожнюю наших покупців, які на питання „Чим я Вам можу допомогти?“, дають однозначну відповідь „Я шукаю книгу“. Любі відвідувачі, ми були б Вам дуже вдячні за надання більш точної інформації».

«Сьогодні якийсь хлопець зайшов до нашого магазину і сказав: „Я не знаю назву чи автора, але пам’ятаю, що в назві був номер. Де мені знайти цю книгу?“. Серйозно?… Я ледь не заплакав…».

«У нашій бібліотеці я відповідаю за відділ літератури в сфері водних наук. Мій улюблений запит був від школяра класу 5-6, який звучав щось на кшталт «шановний бібліотекарю… будь ласка, дайте мені всю інформацію, яка у Вас є на рибу…».

Як бачимо, робота працівників книжкових відділів не така вже й нудна, як може здатися на перший погляд. Ми самі створюємо атмосферу позитиву серед стелажів сотень видань своїми візитами. Ці історії ще раз доводять, що помилятися — це не завжди погано. У будь-якому разі, щодо літературних пошуків вам завжди зможуть допомогти бібліотекар чи консультант книгарні, а після цього їм вже буде над чим посміятися за чашечкою обіднього чаю чи кави.

Ліза Садурська